Реакцією на жорстокі атаки ХАМАС на півдні Ізраїлю, внаслідок яких було вбито 1200 людей, стала велика хвиля співчуття. Це було важливо – для родичів загиблих, для всієї шокованої й наляканої країни. Політики всіх кольорів у Німеччині та ЄС також висловили підтримку.

Однак незабаром серед співчуття й запевнень у солідарності стала звучати неприємна вимога: кілька міністрів німецького уряду закликали переглянути надання фінансової допомоги палестинцям. Опозиція навіть вимагала припинити всі виплати, в тому числі через Організацію Об’єднаних Націй та Червоний Хрест. Таку саму популістичну заяву зробив Олівер Варгеї, угорський комісар з питань розширення ЄС і довірена особа Віктора Орбана: в соціальній мережі X (колишній Twitter) він оголосив, що ЄС повністю перегляне свій портфель програм розвитку й негайно припинить усі виплати.

ЄС, утім, швидко спростував це, заявивши, що про гуманітарні фонди не йшлося. Це важливо, оскільки, з огляду на вже ізраїльський напад на Газу і драматичні наслідки для цивільного населення, ця допомога необхідніша, ніж будь-коли. Інфраструктура, включно з енергетичною й медичною, та житлові будинки знову зазнали значних пошкоджень, сотні тисяч осіб стали внутрішньо переміщеними. Навіть до нинішнього наступу 80 відсотків людей в Газі були залежні від продовольчої допомоги. Цілком зрозумілим є бажання зробити хоч щось на тлі тотальної безпорадності: питання грошової допомоги не має ставати темою політичних гасел, оскільки наслідки можуть бути надто серйозні.

Питання грошової допомоги не має ставати темою політичних гасел

Про які саме гроші йдеться? Фінансова допомога, на додачу до гуманітарної, надається ще з часів мирного процесу 1990-х років, у якому ЄС фінансово та інституційно підтримував новостворену палестинську автономію. Декларація принципів 1993 року мала за п’ять років «покласти край десятиліттям конфронтації та конфлікту». Проте як це зробити, не було зрозуміло: жодного чіткого і обов’язкового до виконання плану дій. Території мали бути поетапно передані палестинцям, але після вбивства Іцхака Рабина наприкінці 1995-го все пішло під укіс через новообраного затятого противника мирного процесу – Беньяміна Нетаньягу.

Відтоді німецький уряд і ЄС продовжують сподіватися, що на місці палестинської автономії постане життєздатна держава. Саме тому вони інвестували вже кілька мільярдів євро передовсім в інституційну розбудову та адміністрування. Значна частина німецьких коштів (зараз – близько 340 млн євро на рік) надходить до Агентства ООН у справах біженців, відповідального за охорону здоров’я та шкільну освіту палестинських біженців, не в останню чергу в Газі. Крім того, існують проєктні фонди, як-от Німецьке товариство міжнародного співробітництва або німецькі політичні фонди, що мають партнерів, часто багаторічних, у різних галузях. Це також приносить користь муніципалітетам і палестинському громадянському суспільству, яке зайняте в найрізноманітніших сферах, таких як розвиток демократії, права людини, права жінок, мистецтво й культура.

Сумніви в доцільності надання цих коштів не тільки неправильні, але й відверто контрпродуктивні й небезпечні. Насамперед дивує заява про те, що «будь-яку допомогу Палестині треба моніторити», щоб переконатися, що гроші не надходять опосередковано до терористів. Виникає питання: чи не було це забезпечено раніше? Але насправді фінансові контракти німецького уряду та ЄС уже давно містять так звані положення про тероризм, з якими партнери мусять погоджуватись. Оскільки самі кошти, що їх німецький уряд та ЄС надають палестинцям, неодноразово ставали предметом критики, дотичні до процесу організації та особи ретельно перевіряються, перш ніж отримати фінансування. Ця процедура неодноразово зазнавала критики з боку палестинських організацій, оскільки ті побоюються за свою незалежність.

Тільки в поточному законодавчому періоді фінансова допомога Палестині стала темою десяти письмових запитів Бундестагу до федерального уряду. Варто згадати, що в минулому палестинські організації опинялися під загальною підозрою (як у випадку з тими шістьма, що їх міністр оборони Ізраїлю вніс до списку терористів в Ізраїлі в жовтні 2021 року) без вагомих доказів для звинувачень. Наслідки для роботи організацій були величезні. Гроші з Німеччини до них нині більше не надходять. Особливе занепокоєння викликає те, що постраждалі правозахисні організації, такі як «Аль-Хак», не тільки є важливими стовпами внутрішньопалестинської демократії, але й давно критикують порушення прав людини в Палестині з боку ХАМАС та палестинської адміністрації.

Непридатна для життя, зубожіла Газа так само неприйнятна, як і крах усіх структур на Західному березі річки Йордан

Якщо фінансування буде не просто піддано перевірці, а фактично припинено, наслідки можуть бути ще більш далекосяжні. В разі припинення підтримки розвитку адміністрації та управління, а також Агентства ООН у справах біженців та його освітніх і медичних установ, ці й без того сильно понівечені структури можуть розвалитися. Фінансування вже було нестабільне, частково через те, що ізраїльський правий уряд неодноразово утримував податкові надходження, належні палестинській автономії, або проводив агітацію проти Агентства у справах біженців. Проте багато ізраїльських політиків точно знають, наскільки потенційно небезпечно припиняти підтримку. Якщо палестинська адміністрація розпадеться, Ізраїль знову буде одноосібно відповідальним, як до 1993 року, коли повне забезпечення Палестини було обов’язком Ізраїлю як окупаційної влади. Координація безпеки також припиниться, а такий сценарій в нинішній загрозливій ситуації жахливий. Результатом може стати нове повстання з подальшою неконтрольованою ескалацією насильства, як під час другої інтифади.

Безперечно, з огляду на провал рішення про дві держави, ЄС повинен ґрунтовно дослідити питання, якою мірою палестинська адміністрація ще є підхожим партнером для досягнення бажаних цілей мирного врегулювання конфлікту. Адже вона вже давно дискредитована в очах палестинського суспільства і її не було демократично легітимізовано шляхом виборів з 2006 року. Однак зміна курсу вимагатиме нової загальної стратегії, яка має дозволити створити альтернативний політичний горизонт. Підтримку палестинського громадянського суспільства, діяльність Організації Об’єднаних Націй і надання необхідної гуманітарної допомоги слід активізувати.

Вимога переглянути або навіть припинити підтримку абсолютно недоречна на тлі нинішньої ескалації. Її результат є контпродуктивним, а сигнал – фатальним. Хоча жорсткому уряду Нетаньягу, безперечно, приємно її чути, він не має відповіді на запитання, як діяти після повної блокади Гази, оголошеної міністром оборони Галланом, і очікуваних широкомасштабних руйнувань.

Непридатна для життя, зубожіла Газа так само неприйнятна, як і крах усіх структур на Західному березі річки Йордан. Наслідком буде ще більший хаос і терор. Моментом солідарності з Ізраїлем слід скористатися для зміцнення всіх тих палестинських суб’єктів, які виступають за мирне співіснування, засноване на реалізації прав усіх людей в регіоні.

Переклад з німецької Дар’ї Прусенко