Швейцарія зараз перебуває на зламі часів. У зв’язку з цим їй нелегко. А все тому, що через війну в Україні реорганізація Європи стає викликом для її «священної корови» – нейтралітету. Він був більшою чи меншою мірою нав’язаний європейськими державами на Віденському конгресі 1815 року, проте й зараз є для неї дорогим.

Згідно з результатами опитувань громадської думки, більше 90 відсотків швейцарців регулярно схвалюють позицію нейтралітету – майже північнокорейські масштаби. Власне, це цілком зрозуміло. Нейтралітет, здавалося б, добре послужив країні. Понад 200 років на Швейцарію не нападали іноземні війська. Війни й катастрофи, що спустошили Європу в першій половині XX століття, оминули Швейцарію, хоча вона перебувала в самому центрі. Переконання, що це пов’язано виключно з нейтралітетом, міцно засіло в головах частини населення. При цьому реальність дещо більш приземлена: Швейцарія старанно вела справи з нацистською Німеччиною, щоб запобігти можливому вторгненню. Та в очах союзників це робило Швейцарію жалюгідною спекулянткою на війні. Під час холодної війни Швейцарія офіційно була нейтральною, а насправді перебувала в західному таборі.

У складному світі XXI століття тунельне бачення в зовнішній політиці працює дедалі менше

Такі протиріччя порушували уявлення швейцарців про свою країну. Їх навмисне замовчували та прикрашали. У Швейцарії розробили фактично зашорений нейтралітет. Тривалий час країні вдавалося викручуватися, але у складному світі XXI століття подібне тунельне бачення в зовнішній політиці працює дедалі менше. Занадто довго офіційна Швейцарія вважала, що може допомагати іноземним ухилянтам приховувати гроші від сплати податків під прикриттям банківської таємниці. Вона все ще вірила в це, коли тиск, передовсім із боку Німеччини та США, ставав сильнішим. Зрештою, Швейцарії довелося здатися й узяти на себе обмін інформацією в податкових питаннях.

Аж тут розпочалася повномасштабна війна Росії проти України. Тривожні сигнали не можна було не помітити, проте Федеральна рада – швейцарський чотирипартійний уряд, що складається з семи членів, – здавалося, не була готовою до того, що 24 лютого 2022 року Владімір Путін віддасть наказ про напад. Ще більш несподіваною для Федеральної ради стала рішучість Заходу застосувати економічні санкції до Росії. Безпосередньо після початку повномасштабної війни Федеральна рада робила все можливе, щоби різними маневрами уникнути санкцій, накладених Європейським союзом. Коли вона усвідомила динаміку і тиск, то прийняла всі пакети санкцій, що спричинило роздратування у лавах правої націоналістичної Швейцарської народної партії (ШНП).

Проблеми це не вирішило. Якраз навпаки. Далі мова пішла про озброєння. Німеччина хотіла передати Україні закуплені у Швейцарії боєприпаси для танків «Гепард». Швейцарія заборонила. Так само вчинила Данія із запланованою поставкою колісних бойових машин піхоти, а Іспанія – з поставкою зенітних гармат. Відмова у видачі дозволу на вивезення була викликана двома причинами: міжнародним правом, що забороняє нейтральним державам постачати зброю в зони бойових дій, і ще швейцарським законом про військову техніку, який лише нещодавно був посилений парламентом у Берні і який майже повністю забороняє постачання зброї в зони конфліктів.

У випадку війни на Швейцарію покладатися не можна

Трохи раніше Федеральна рада, під впливом збройового лобі, спробувала послабити попередні правила і, м’яко кажучи, зустріла шквал критики. Але зараз це посилення загрожує перетворитися на гол у власні ворота й завдати непоправної шкоди оборонній промисловості. Німеччина та інші країни зрозуміли, що у випадку війни на Швейцарію покладатися не можна.

Відмова у наданні зброї Україні також стала тягарем для Швейцарії. На Всесвітньому економічному форумі в Давосі розуміння було обмеженим. Іноземні гості, такі як віцеканцлер Німеччини Роберт Габек, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг та мер Києва Віталій Кличко, висловили несхвалення. Зараз парламентарі намагаються  пом’якшити закон про військову техніку, щоб країни з демократичним правлінням могли передавати зброю, закуплену в Швейцарії, без необхідності попередньо надсилати запит до Берна. В такий спосіб можна обійти закон про нейтралітет, але сама проблема не усувається.

Швейцарія досягає межі свого заперечення реальності

Швейцарія досягає межі свого заперечення реальності. Певним чином це також впливає на інший великий напрямок – стосунки з Європейським союзом. Швейцарія не хоче приєднуватися до союзу через свій нейтралітет і ще більше через свою пряму демократію. Проте вона все ще хоче користуватися перевагами спільного ринку. Тому Швейцарія уклала різні двосторонні договори. Критики називають це так: «пожинати лаври». Оскільки договори є статичними, а право ЄС постійно розвивається, Брюссель хоче «динамізувати» їх в інституційних рамках. Але Федеральна рада відхилила проєкт відповідного договору півтора року тому. Починати все спочатку, виявляється, нелегко. Зараз, більше, ніж будь-коли, швейцарська модель процвітання залежить від міцних економічних стосунків із ЄС через війну в Україні, а також тенденцію до деглобалізації. Однак Швейцарії так само важко усвідомити це, як і розпрощатися зі своїм зашореним нейтралітетом.

Не варто забувати, що тиск, найвірогідніше, незабаром знову зросте. Йдеться про 7,5 млрд швейцарських франків, які належать російським олігархам, що були «заморожені» Швейцарією. Є вимоги конфіскувати ці кошти на відбудову України. Схоже, Швейцарія лише «по-поганому розуміє», що вона більше не може бути ізольованим «райським островом».

Здається, населення починає усвідомлювати зміну часів

Уряд зробив перший крок. Цього року Швейцарія вперше була представлена в Раді Безпеки ООН, хоча ШНП назвала це грубим порушенням нейтралітету.

Здається, населення починає усвідомлювати зміну часів. Згідно з опитуванням, проведеним Військовою академією Швейцарської вищої технічної школи Цюріха після початку війни в Україні, лише 58 відсотків респондентів досі переконані, що нейтралітет захищає Швейцарію від міжнародних конфліктів. Міжнародна інтеграція Швейцарії також дедалі частіше розглядається як перешкода для нейтралітету. Вона є одним із бенефіціарів економічної глобалізації. Це ще одна причина, чому політикам важко розпрощатися із зашореним нейтралітетом. Але переосмислення неминуче. Настав час Швейцарії це визнати.

Переклад з німецької Ірини Савюк