Варварська розправа ХАМАС над щонайменше 1400 ізраїльтянами 7 жовтня і подальша військова кампанія Ізраїлю в Газі зі знищення цього угруповання призвели до появи чотирьох геополітичних сценаріїв, що впливають на світову економіку і ринки. Як це часто буває за таких потрясінь, оптимізм може виявитися помилковим.

За першим сценарієм війна, як і раніше, обмежується сектором Газа, а регіональна ескалація не виходить за рамки дрібних сутичок з іранськими проксі в сусідніх з Ізраїлем країнах; ба більше, більшість гравців воліють уникати регіональної ескалації. Кампанія Армії оборони Ізраїлю в секторі Газа завдає потужної шкоди ХАМАС, що призводить до значної кількості жертв серед цивільного населення і збереження нестабільного геополітичного статус-кво. Втративши будь-яку підтримку, прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу залишає свою посаду, але ізраїльська громадська думка, як і до того, налаштована проти ухвалення рішення про створення двох держав. Відповідно, палестинське питання загострюється; нормалізація дипломатичних відносин із Саудівською Аравією заморожена; Іран залишається дестабілізуючою силою в регіоні; а Сполучені Штати, як і раніше, стурбовані новим спалахом напруженості.

Економічні та ринкові наслідки цього сценарію досить помірні. Нинішнє скромне зростання цін на нафту сповільниться, оскільки не буде ніякого шоку для регіонального видобутку та експорту з Перської затоки. Хоча США можуть спробувати перешкодити експорту іранської нафти, щоб покарати його за дестабілізуючу роль у регіоні, вони навряд чи підуть на такий ескалаційний захід. В умовах чинних санкцій економіка Ірану продовжуватиме стагнувати, що посилить його залежність від тісних зв’язків з Китаєм і Росією.

Тим часом Ізраїль зіткнеться з серйозною, але керованою рецесією, а Європа зазнає деякого негативного ефекту, оскільки помірне зростання цін на нафту і спричинена війною невизначеність підірвуть довіру бізнесу і домогосподарств. Скорочення обсягів виробництва, витрат і зайнятості може призвести до того, що європейська економіка, яка стагнує, перейде в стан легкої рецесії.

За другим сценарієм після війни в Газі настане мир і нормалізація обстановки в регіоні. Ізраїльська кампанія проти ХАМАС проходить успішно, не призводячи до великих жертв серед цивільного населення, і поміркованіші сили – такі як Палестинська автономія або Арабська багатонаціональна коаліція – захоплюють управління анклавом. Нетаньягу йде у відставку (втративши підтримку практично всіх), і новий поміркований правоцентристський або лівоцентристський уряд зосереджується на розв’язанні палестинського питання і забезпеченні нормалізації відносин із Саудівською Аравією.

Наразі ринки оцінюються майже ідеально і віддають перевагу найбільш м’яким сценаріям

На відміну від Нетаньягу, цей новий ізраїльський уряд не буде відкрито прагнути до зміни режиму в Ірані. Він міг би домогтися мовчазної згоди Ісламської Республіки на нормалізацію відносин між Ізраїлем і Саудівською Аравією в обмін на нові переговори щодо ядерної угоди, яка передбачає послаблення санкцій. Це дозволило б Ірану зосередитися на вкрай необхідних внутрішніх економічних реформах. Очевидно, що цей сценарій мав би дуже позитивні економічні наслідки, як у регіоні, так і на глобальному рівні.

У третьому сценарії ситуація переростає в регіональний конфлікт, до якого також залучена «Хезболла» в Лівані і, можливо, в Ірані. Це може статися у кілька способів. Іран, побоюючись наслідків ліквідації ХАМАС, нацьковує «Хезболлу» на Ізраїль, щоб відвернути його від операції в секторі Газа. Або Ізраїль вирішить усунути цей ризик, завдавши масштабнішого попереджувального удару по «Хезболлі». Крім того, залишаються інші іранські проксі в Сирії, Іраку та Ємені. Кожен із них прагне спровокувати військові сили Ізраїлю і США в регіоні в рамках своєї власної дестабілізуючої програми.

Якщо між Ізраїлем і «Хезболлою» почнеться повномасштабна війна, Ізраїль, ймовірно, також завдасть ударів по іранських ядерних та інших об’єктах, найімовірніше, за логістичної підтримки США. Зрештою, Іран, який виділив величезні ресурси на озброєння і навчання як ХАМАС, так і «Хезболли», найвірогідніше, скористається масштабнішим регіональним хаосом, щоб зробити останній ривок у створенні ядерної зброї.

Якщо Ізраїль – і, можливо, США – розбомблять Іран, виробництво та експорт енергоносіїв з Перської затоки будуть відкинуті назад, можливо, на місяці. Це спровокує нафтовий шок у стилі 1970-х років, за яким послідує глобальна стагфляція (зростання інфляції та сповільнення економічного зростання), крах фондових ринків, волатильність прибутковості облігацій і попит на безпечні активи, такі як золото. У Китаї та Європі економічні наслідки будуть найбільш серйозними, ніж у США, які наразі є нетто-експортером енергії та можуть оподатковувати непередбачувані прибутки вітчизняних виробників енергії, щоб оплатити субсидії для обмеження негативного впливу на споживачів (домогосподарства та неенергетичні компанії).

Врешті-решт, за цим сценарієм іранський режим залишається при владі, оскільки багато іранців – навіть супротивників режиму – згуртувалися навколо нього перед обличчям атаки Ізраїлю та США. Усі сторони в регіоні стають більш радикальними і конфронтаційними, що робить мир або дипломатичну нормалізацію нездійсненною мрією. Цей сценарій може навіть приректи на провал президентство Байдена та його шанси на переобрання.

Сукупна ймовірність глобального деструктивного сценарію становить 85 відсотків

У четвертому сценарії конфлікт також поширюється по всьому регіону, але в Ірані відбувається зміна режиму. Якщо Ізраїль і США все-таки атакують Іран, вони завдадуть удару не тільки по ядерних об’єктах, а й по військовій інфраструктурі та інфраструктурі подвійного призначення, а також по лідерах режиму. Замість того, щоб підтримувати режим, іранці – які вже понад рік протестують проти порушень моралі та моральності з боку поліції – можуть згуртуватися навколо поміркованих, таких як колишній президент Хасан Рухані.

Повалення Ісламської Республіки дозволило б Ірану возз’єднатися з міжнародним співтовариством. У світі, як і раніше, спостерігатиметься жорстка стагфляційна рецесія, але буде створено основу для зміцнення стабільності та зростання на Близькому Сході.

Наскільки вірогідним є кожен зі сценаріїв? Я б виділив 50 відсотків імовірності збереження статус-кво; 15 відсотків – встановленню повоєнного миру, стабільності та прогресу; 30 відсотків – регіональному конфлікту і тільки 5 відсотків – регіональному конфлікту зі щасливим кінцем.

Хороша новина полягає в тому, що існує відносно висока ймовірність – 65 відсотків – того, що конфлікт не розростатиметься по всьому регіону, і це означає, що економічні наслідки будуть м’якими або стриманими. Однак погана новина полягає в тому, що наразі ринки оцінюють вірогідність регіонального конфлікту, який призведе до серйозних стагфляційних наслідків в усьому світі, у кращому разі в 5 відсотків, тоді як більш розумна цифра становить 35 відсотків. Така самозаспокоєність небезпечна, особливо якщо врахувати, що сукупна ймовірність глобального деструктивного сценарію (першого, третього і четвертого), як і до того, становить 85 відсотків. Найімовірніший сценарій може мати лише помірні короткострокові наслідки для ринків і світової економіки, але він передбачає збереження нестабільного статус-кво, що в підсумку призведе до нових конфліктів. Наразі ринки оцінюються майже ідеально і віддають перевагу найбільш м’яким сценаріям. Проте ринки часто неправильно оцінюють великі геополітичні потрясіння. Ми не повинні дивуватися, якщо це знову повториться.

(с) Project Syndicate 2023