25 серпня 2025 року в низці міст, а саме в Джакарті, Сурабаї, Бандунґу, Джокьякарті, Понтіанаку та Макассарі, почалися масові протести. Їхньою причиною стала заява про збільшення депутатських надбавок, зокрема певних доплат, сума яких після цього дорівнювала би кільком мінімальним зарплатам. 28 серпня поліцейський автомобіль збив насмерть мотоцикліста Аффана Курніявана, і протести, в яких брали участь переважно школярі й студенти, а також робітничий клас і багато працівників неформального сектору, набули ще більшого розмаху. Невдоволення, накопичене за багато місяців, вилилося в багатоденні заворушення, які шокували навіть політичну еліту Джакарти.

Протестний рух наповнив вулиці неясним відчуттям гніву й розчарування. Цього року тисячі індонезійців втратили роботу, зокрема в текстильній промисловості, через закриття підприємств, сотні тисяч працівників не мають стабільної зайнятості, а школярі та студенти побоюються за своє професійне майбутнє через скорочення бюджетних видатків. На додаток до цього зростає вартість життя та податки. Поліція відреагувала на демонстрації жорстко: понад 3300 осіб було затримано, понад 1000 отримали поранення, а десять людей загинули.

Особливо прикметно, що під час заворушень мародери змогли без значного опору з боку сил безпеки проникнути в будинки кількох депутатів, а також міністерки фінансів Шрі Муляні. Крім того, цілеспрямовані підпали в деяких випадках було здійснено напрочуд професійно. Тож і досі ходять конспірологічні чутки про нібито організаторів протестів, аж до домислів про закордонні темні сили. Частіше, однак, говорять про конкретні інтереси поліції та військових, що особливо актуально на тлі суперництва між президентом Прабово Субіанто і його попередником Джоко Відодо. Незважаючи на ці певною мірою крамольні припущення, слід пам’ятати, що причиною протестів стало масове обурення зловживанням владою та розкішним способом життя відірваної від реальності олігархії, включно з військовим і поліцейським керівництвом, а також підприємцями, бюрократами та політиками.

Протести були спрямовані проти уряду президента Прабово Субіанто та партійного картелю, який його підтримує

Прабово і начальник поліції пообіцяли швидко розслідувати загибель Аффана Курніявана. Також президент оголосив про зменшення депутатських надбавок. Деякі політики, серед них спікер парламенту, попросили вибачення та пообіцяли виправитися. На початку вересня представники протестного руху нарешті передали парламенту список з 17 короткострокових і 8 довгострокових вимог. Наприклад, безпосередньо до президента звертаються з вимогами вивести військових з цивільних районів, не притягати демонстрантів до кримінальної відповідальності й почати розслідування загибелі Аффана Курніявана, а також інших жертв насильства з боку держави. Парламент повинен заморозити надбавки до зарплат депутатів, розслідувати проблемну поведінку окремих своїх членів і за потреби залучити антикорупційне бюро. Від поліції вимагають звільнити всіх затриманих демонстрантів, дотримуватися в майбутньому загальноприйнятих стандартів деескалації та карати за порушення прав людини.

Протести були спрямовані проти уряду президента Прабово Субіанто та партійного картелю, який його підтримує. Прабово Субіанто обрали президентом Індонезії в лютому 2024 року, в жовтні він вступив на посаду. Свого часу він став одним з найвпливовіших генералів ще при диктатурі Сухарто, так званому Новому порядку (1966-1998). Тоді він був зятем Сухарто та керівником спеціальних підрозділів і вже мав погану репутацію. Правозахисники звинувачували його в злочинах, зокрема в окупованому тоді Індонезією Східному Тиморі, а також у викраденні та ймовірному вбивстві студентів-активістів в 1998 році. Того ж року Прабово з ганьбою звільнили з армії, і кілька наступних років він провів у вигнанні в Йорданії, готуючи свій політичний зліт в Індонезії. В 2014 і 2019 роках він програв Джоко Відодо на сильно поляризованих президентських виборах, на яких виступав як правий популіст і не гребував підтримкою ісламістських сил. Тож його поворот на 180 градусів після виборів у 2019-му, коли він прийняв пропозицію Джоко Відодо обійняти посаду міністра оборони, став повною несподіванкою. Джоко Відодо навіть підтримав Прабово під час виборчої кампанії 2023-2024 років і зумів схилити на бік Прабово свого сина Ґібрана – за активної допомоги Конституційного суду, який в останній момент знизив віковий ценз для кандидатів у віцепрезиденти.

В парламенті зараз представлено вісім партій, але жодної справді опозиційної. Меґаваті Сукарнопутрі, голова Демократичної партії Індонезії (PDI-P), яка має найбільшу кількість депутатів в парламенті, навіть заявила, що в президентській системі влади опозиції не існує в принципі. Такий підхід цілком відповідає концепції демократії Прабово, який прагне до Demokrasi santun, тобто «ввічливої демократії», посилаючись при цьому на нібито питомо індонезійську консенсусну і, зрештою, патерналістську культуру ухвалення рішень.

Теми й напрями публічних дискусій часто визначають фейкові новини, оплачувані інфлюенсери, а також ботоферми, які підігрівають певні настрої

В Індонезії існує дивний контраст між парламентом, де майже не ведуться дебати і немає чіткої межі між урядом та опозицією, і політично активною громадськістю, яка обговорює всі можливі теми в соцмережах, а також у численних дискусійних телепрограмах. Політична еліта ізолює себе від зовнішнього світу, тон дискусій підвищується тільки зрідка під час прямих виборів, особливо президентських. Тоді політики і суспільство можуть на кілька тижнів опинитися в стані надзвичайно сильної поляризації, як було в 2014 і 2019 роках під впливом ісламістів і правопопулістів. Теми й напрями публічних дискусій часто визначають фейкові новини, оплачувані інфлюенсери, а також ботоферми, які підігрівають певні настрої. Разом з agents provocateurs та поліцейськими або військовими в цивільному одязі вони можуть ініціювати протести або провокувати ескалацію, що вже неодноразово ставалося.

Після майже року при владі уряд Прабово асоціюється з розширенням повноважень військових далеко в цивільну сферу, що нагадує критикам про сумнозвісну «подвійну функцію» (dwifungsi) Нового порядку за часів Сухарто. Тоді доктрина dwifungsi легітимізувала військову диктатуру та всюдисущість збройних сил, завдяки чому військові могли одночасно виконувати політичні й безпекові завдання. Зараз Прабово, схоже, хоче принаймні частково відновити Новий порядок, про що свідчить також спроба переписати новітню історію Індонезії з допомогою спеціальної комісії. Прабово прагне обмеженої демократії на чолі з сильним лідером (собою), в якій політика та управління орієнтуються на військові моделі поведінки. Приватний сектор економіки зі слабкими профспілками та обмеженими екологічними й соціальними вимогами має доповнюватися державно-капіталістичним сектором, який просуває престижні проєкти. Приклад – суперечлива (тому що надзвичайно дорога й малоцільова) програма безкоштовного харчування для школярів, годуючих матерів і вагітних, яка в майбутньому має охопити 83 млн людей. Також Прабово хоче створити кооперативи в понад 80 тис. індонезійських сіл. Всі ці програми обтяжують державний бюджет, що вже призвело до значних бюджетних скорочень в багатьох сферах, за винятком оборонного бюджету, який значно зріс. Крім того, було створено державний фонд Danantara, який має управляти активами на суму $900 млрд. Отже, можна припустити, що проєкти та величезний державний фонд Прабово мають правити за механізм патронажу.

Загалом регрес виборчої демократії, очевидний ще з 2010-х років, триває і прискорюється. Всі ці роки можливості громадянського суспільства обмежуються, наприклад, законом про електронну інформацію та транзакції. В 2026 році набуде чинності новий кримінальний кодекс, а цього року парламент переглянув закон про збройні сили. Попереду ще перегляд закону про поліцію та кримінально-процесуального кодексу. Все це разом може посилити позиції силовиків і особисто Прабово. Політичні оглядачі побоюються, що колись він скористається своєю надзвичайною владою, щоб оголосити воєнний стан і почати нову фазу автократії.

Переклад з німецької Дар’ї Прусенко