Марікармен Абаскаль померла. У віці 87 років вона померла не вдома, як того хотіла, а в мадридській лікарні, куди її доправили після примусового виселення з квартири. З квартири, в якій вона прожила 70 років і за яку, після різкого підвищення орендної плати, вона більше не могла платити.

Після примусового виселення спонтанно спалахнула масова акція протесту з наметовим табором на центральній мадридській площі Пуерта-дель-Соль; інші міста підхопили цей рух. Фотографія тендітної жінки, яку 23 вересня виносили з квартири на лікарняних ношах, стала символом дегуманізованого ринку житла, на якому житло перетворилося лише на бізнес, а не на соціальне право. Однак її доля не лише викликала протестний рух, а й докорінно змінила політичну ситуацію в Іспанії. Житлова криза тепер може стати для Педро Санчеса несподіваним політичним шансом.

Марікармен, безперечно, і не снилося, який ланцюг політичних подій викличе її примусове виселення. Через кілька днів після цього уряд вніс до парламенту два законопроєкти, які, серед іншого, передбачали мораторій на примусові виселення у випадках соціальної потреби, а також додаткові заходи щодо пом’якшення житлової кризи, що зріє. Для забезпечення більшості в парламенті уряд меншості на чолі з Педро Санчесом був змушений покладатися на голоси невеликих партій, у тому числі праву каталонську партію за незалежність Junts per Catalunya. Але незважаючи на те що ця партія брала участь у переговорах щодо так званих декретів Марікармен, в останній момент і на подив багатьох вона вирішила проголосувати проти, так само як і консервативна «Народна партія» (Partido Popular, PP) та ультраправа партія VOX. В результаті обидва законопроєкти провалилися.

В результаті 5 жовтня Санчес оголосив про проведення дострокових виборів, які відбудуться 29 листопада. Вимоги опозиції щодо проведення дострокових виборів через відсутність більшості в парламенті супроводжували правління Санчеса вже протягом кількох місяців. Вони додатково підігрівалися кількома корупційними скандалами, зокрема розслідуванням проти колишнього глави уряду Хосе Луїса Родрігеса Сапатеро, на захист якого беззастережно став Санчес.

На уряді також лежала відповідальність за неодноразово критиковане антикризове управління в Сеуті, коли наприкінці липня кілька десятків тисяч біженців вплав дісталися іспанського анклаву. Втім, Санчес завжди доброзичливо, але неухильно наголошував, що має намір допрацювати термін до кінця, і посилався на позитивні здобутки свого уряду. При цьому він особливо відзначав економічне зростання, створення робочих місць і міжнародну роль Іспанії під його керівництвом як оплота проти правого популізму, що набирає сили в усьому світі. Але тепер Санчес, схоже, вбачає у житловій кризі несподіваний політичний шанс.

Згідно з опитуваннями, проблема доступного житла розглядається майже 50 відсотками населення як найнагальніша

Адже дострокові вибори для Іспанської соціалістичної робочої партії (PSOE) можуть стати не так питанням залучення нових виборців, як мобілізацією своїх колишніх прихильників. Імпульс, викликаний примусовим виселенням Марікармен і пов’язаний з темою доступного житла, дає як PSOE, так і її потенційним лівим партнерам по коаліції шанс повернути тих виборців, які в 2023 році віддали свої голоси прогресивним партіям, але до теперішнього моменту, розчарувавшись, відвернулися від них і погрожують залишитись вдома на наступних виборах. Іншими словами, відставання PSOE і партій, що стоять лівіше від неї, від PP і VOX пояснюється не так переходом виборців направо, як загрозою утримання від голосування розчарованих лівих виборців. Вже в 2023 році мобілізація неголосуючих із прогресивного табору призвела до того, що PSOE показала значно кращий результат, ніж передбачали всі опитування.

Сформулювавши вимогу доступного житла, Санчес тепер знайшов тему, за допомогою якої він міг би, незважаючи на несприятливі прогнози, знову повернути перебіг виборчої кампанії на свою користь. По-перше, це пов’язано із самою темою. Згідно з опитуваннями, доступне житло вважають найнагальнішою проблемою майже 50 відсотків населення. Дехто вже порівнює нинішній протестний рух із рухом так званих Indignados («Обурених») 2011 року, який кардинально змінив іспанську партійну систему. І справді, вже тоді звучали вимоги щодо доступного житла для молоді.

Профспілки також підтримують цю тему і 11 листопада, за 18 днів до виборів, закликали до загального страйку під гаслом «Salarios – Vivienda – Precios» («Зарплати – Житло – Ціни»).

По-друге, фокусування на одній темі, за якою він пропонує конкретні рішення, вже в минулому було рецептом успіху передвиборчих кампаній Санчеса.

І, по-третє, завдяки відмові правих партій ухвалити декрети, Санчес може чітко вказати на винних, які відмовилися шукати рішення і тим самим проголосували проти інтересів значної частини населення.

Водночас це може навіть призвести до того, що консервативні виборці на знак протесту не підуть на вибори. Також передбачається, що Санчес розраховує на проміжні вибори в США як на додатковий імпульс для мобілізації. Переконлива поразка республіканців на початку листопада могла б надати нового імпульсу прогресивному уряду і в Іспанії.

У прогресивному таборі вірять, що Санчес, завдяки цій темі, своїй харизмі та досвіду ведення виборчої кампанії, ще здатен зробити вражаючий ривок

У прогресивному таборі вірять, що Санчес, спираючись на актуальність теми, свою харизму та досвід ведення виборчої кампанії, ще здатен зробити вражаючий ривок проти Альберто Нуньєса Фейхоо, досить непоказного кандидата від Народної партії.

Справа інакша з необхідними коаліційними партнерами PSOE, які належать до лівого політичного спектру. З одного боку, згідно з опитуваннями, їм доводиться боротися з розчаруванням своїх колишніх виборців ще сильніше за саму PSOE. З іншого боку, дострокові вибори заскочили їх зненацька. З прицілом на вибори 2027 року виборчий альянс Sumar, який об’єднав на останніх виборах 2023 року до 20 партій у своєму списку, планував цієї осені переформуватися під новою назвою Frente Amplio («Широкий фронт») та в рамках цього процесу також визначити лідера списку. Партія Podemos, яка на той час виникла з руху «обурених», також все ще перебуває в роздумах щодо кадрових питань та передвиборчої тактики.

Останніми роками Педро Санчес став важливою фігурою прогресивних сил у Європі. 29 листопада стане ясно, чи вдалося йому та його PSOE, а також іншим лівим партіям перетворити обурення житловою кризою на політичну підтримку. Вирішальним чинником стане те, чи зможуть вони переконливо донести до тих, хто спонтанно мобілізувався, побачивши кадри з Марікармен, що шлях до прогресивної житлової політики не закінчується у Пуерта-дель-Соль, а лежить через виборчі скриньки.

Якщо вдасться повернути розчарованих виборців за допомогою конкретних рішень житлової кризи, це може стати прикладом для прогресивних партій в інших європейських країнах.