Південнокорейські спецслужби заявили про це першими, й відтоді стають відомими нові й нові подробиці. Повідомляють, що в Росію вже прибули тисячі північнокорейських солдатів. Аналіз супутникових знімків показує, що російські військові кораблі доставили 1500 північнокорейських спецпризначенців в порт Владивостока в період з 8 до 13 жовтня. Ймовірно, вони отримали російську форму та підроблені документи. Зі слів Міністерства оборони США, зараз в Росії перебуває 10 тис. військових з Північної Кореї.

Про те, що Північна Корея постачає Росії зброю, особливо артилерійські боєприпаси, відомо давно. Ще в березні США заявляли, що Північна Корея доставила в Росію 7 тис. контейнерів зі зброєю. Південна Корея повідомляє про доставку 13 тис. контейнерів з боєприпасами, бронебійною зброєю та балістичними ракетами малої дальності з серпня 2023 року. Не виключено, що разом зі зброєю північнокорейські фахівці надали російським військовим інструкції з її використання. Однак цифри, які називають тепер – до 12 тис. солдатів – це інший вимір.

Можна уявити собі три сценарії.

Перший: ідеться про відправку спеціалістів зі зброї, які переважно проводять технічні інструктажі. Але навряд чи вони потрібні в такій великій кількості.

Другий: північнокорейські військові братимуть участь в бойових діях, але тільки для того, щоб підтримати Росію на російській території та в анексованих Росією районах України. Північна Корея визнала регіони на Донбасі, на які претендує Росія, незалежними, і головною метою в такому разі буде відбиття раптового контрнаступу України на російській території.

Третій: північнокорейські сили будуть пліч-о-пліч з російськими на лінії фронту.

Які ж мотиви мають уряди в Москві та Пхеньяні? На запитання про мету міністр оборони США Остін відповів стримано: «Побачимо». Навіть третій сценарій не здається нереалістичним, якщо взяти до уваги розвиток російсько-північнокорейських відносин після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року і врахувати як російську, так і північнокорейську зацікавленість в такій угоді.

В червні 2024 року президент Росії Путін їздив в Північну Корею з дводенним візитом. В середині вересня 2023 року північнокорейський лідер Кім Чен Ин відвідав Далекий Схід Росії. Головним пріоритетом обох візитів була співпраця в збройній галузі. Російські збройні сили дуже потребують конвенційних артилерійських боєприпасів і ракет для війни проти України. Артилерійських снарядів та інших конвенційних боєприпасів в імперії Кімів, вочевидь, достатньо. Натомість Північна Корея з її амбітними ядерними, ракетними й супутниковими програмами особливо зацікавлена в російських технологіях. Путін говорив про «можливості» військової співпраці. Також було прагнення стратегічної співпраці, яка тепер стала реальністю. Російська Дума ратифікувала стратегічне партнерство з Північною Кореєю.

Хто вірить обіцянкам Москви після вторгнення в Україну?

Програма візиту Кіма в вересні 2023 року була показовою. Путін прийняв Кіма на космодромі «Восточний» в Сибіру. Після зустрічі з Путіним тодішній міністр оборони Росії Сєрґєй Шойґу представив північнокорейському диктатору сучасні надзвукові винищувачі, здатні транспортувати ядерну зброю, на військовому аеродромі під Владивостоком. Також він показав йому ракети «Кинжал», які можуть мати і конвенційну бойову частину, і ядерну. Крім того, у Владивостоку Кім оглянув Тихоокеанський флот Росії з атомними підводними човнами.

Тоді Путін жодним чином не зобов’язувався постачати Північній Кореї оборонні технології і навіть пообіцяв дотримуватися санкцій ООН, які передбачають, серед іншого, заборону на постачання зброї та військових технологій. Але хто вірить обіцянкам Москви після вторгнення в Україну? Підтримка російської війни дозволяє Кім Чен Ину бути певним, що Росія ветує будь-яку спробу Ради Безпеки ООН посилити санкції проти Північної Кореї.

Росія зазнала значних втрат у війні проти Україні: за оцінками, до 600 тис. військових поранено або вбито. Крім того, російські збройні сили намагаються подолати дезертирство. Запланованої Кремлем кількості новобранців так і не було досягнуто, частково через те, що багато кваліфікованих фахівців через війну виїхали за кордон. Північнокорейські солдати в згаданій вище кількості не зможуть закрити ці прогалини, але зможуть полегшити ситуацію на деяких ділянках фронту. Північна Корея, де майже 1,3 млн діючих військових, має одну з найбільших армій в світі і, відповідно, великий потенціал.

У Північної Кореї три мотиви. Як і регулярні відправки в Росію північнокорейських трудових мігрантів, відправка солдатів має певні економічні причини. Це по-перше. Пхеньян залежний від іноземних грошей. По-друге, ще важливіше для Кім Чен Ина пом’якшити міжнародну ізоляцію країни. Якщо Росія відкрито ігноруватиме санкції, запроваджені Радою Безпеки, інші країни, можливо, візьмуть її за приклад і тим самим підживлять економіку Північної Кореї, яка десятиліттями в глибокій кризі. По-третє (чого боїться Південна Корея), збройні сили Північної Кореї отримають в Росії важливий бойовий досвід, який стане їм в нагоді в разі міжкорейського конфлікту.

Неспроможність Північної Кореї сплатити торговельні борги Москві призвела до політичної напруженості

Відносини між Північною Кореєю та Росією – а до того СРСР – характеризуються постійними злетами й падіннями. Після Другої світової війни Радянський Союз був найближчим союзником Північної Кореї, а співпраця в ядерній галузі почалася ще в 1960-х роках. До 1973 року СРСР постачав критично необхідні паливні стрижні для ядерних реакторів. Пізніше Росія, разом зі США та Китаєм, неодноразово наполягала на зупинці північнокорейської ядерної програми. Після кардинальних політичних реформ Горбачова і розпаду СРСР російсько-північнокорейські відносини докорінно змінилися. Горбачов зменшив військову допомогу, промислове співробітництво, продовольчу допомогу та поставки енергоносіїв майже до нуля. Неспроможність Північної Кореї сплатити торговельні борги Москві, своєю чергою, призвела до політичної напруженості. В результаті Північна Корея втратила наріжний камінь свого економічного існування. Після розпаду СРСР уряд Єльцина призупинив дію безпекового договору з Північною Кореєю.

Президент Путін 2000 року їздив в Пхеньян з широко розрекламованим візитом, а в 2001 і 2002 роках приймав в Москві Кім Чен Іра, тодішнього президента Північної Кореї і батька нинішнього правителя, для покращення відносин між країнами.

В так званих шестисторонніх переговорах про денуклеаризацію Північної Кореї – з участю Китаю, США, Північної і Південної Кореї, Японії та Росії – Росія наполягала як на поступках з боку США, так і на зупинці північнокорейської ядерної програми. Проте Москва не висувала відмову Північної Кореї від ядерної програми як умову економічної співпраці, а також пропонувала компенсувати дефіцит енергоносіїв поставками газу. В 2006 році Північна Корея погодилася відродити консорціум з розширення та модернізації залізниці для зв’язку з Росією. Але ця співпраця раптово припинилася після того, як Північна Корея в жовтні 2006-го вперше провела випробування ядерної зброї. Рада Безпеки ООН відповідною резолюцією, котру підтримав і Китай, і Росія, запровадила всеосяжні санкції, які діють дотепер.

Нинішнє зближення Москви й Пхеньяну здається перспективним для обох сторін. Слідом за співпрацею в збройній галузі відбувається відправка солдатів. Війна Росії проти України – це війна на виснаження, тому північнокорейські поставки зброї і військ є для Росії важливою військовою підтримкою.

Переклад з німецької Дар’ї Прусенко