Інтерв'ю провів Ніколаос Гавалакіс
Сьогодні, 7 жовтня, річницянападу ХАМАСу на Ізраїль. Відтоді Ізраїль веде війну проти ХАМАСу в Газі. Ви разом з сім’єю мусили тікати з Гази, але інші родичі лишились там. Яка зараз ситуація?
Я б сказав, що війну ведуть не тільки проти ХАМАСу, а проти Гази загалом. Ситуація там з кожним днем погіршується. Я і мої близькі родичі змогли виїхати з Гази, але в мене є брати, сестри, небожі та більш далекі родичі, які й нині там. Сім’я моєї дружини теж там. Ситуація жахлива. Нестача засобів гігієни та наметів. А між тим наближається зима. В порівнянні з минулим роком майже не лишилося будинків, які не зруйновані. Тому потреба в наметах значно зросла. Понад 70 відсотків людей прив’язані до них.
Втім, найгірше – це невідомість. Люди не знають, що буде завтра. Той факт, що увага ЗМІ зараз перемикається з Гази на Ліван, радості не додає. По Газі продовжують щодня завдавати ударів з повітря. Але про це повідомляють побіжно. Біда, що не відбувається жодних серйозних переговорів про припинення вогню. Кілька місяців тому ще були серйозні зусилля – з боку США, ЄС, а також Катару та Єгипту. Тепер все зайшло в глухий кут. Невідомість, в якій опинилося населення Гази, нестерпна.
Переговори про припинення вогню досі ні до чого не призвели, хоча спроб було чимало. Чи є ще надія у людей в Газі?
Втрачати надію не можна. Наразі ж таке враження, що ізраїльська армія більше зацікавлена в помсті – ХАМАСу, але також усьому населенню Гази. Люди дедалі більше бояться, що Ізраїль анексує Газу й частину Західного берега річки Йордан. І що рано чи пізно їх всіх виженуть в Єгипет. Кілька місяців тому люди ще вірили, що колись війна закінчиться і вони зможуть почати відбудову. А зараз є серйозні побоювання, що політичний клімат зміниться і Ізраїль висуне більше претензій, ніж може за міжнародним правом. Про відбудову ніхто й не думає. Люди в Газі зараз стурбовані тим, щоб просто мати засоби до існування. В пріоритеті можливість жити далі на батьківщині. Щоб люди мали її, необхідне передусім припинення вогню. Тільки після цього можна думати про відбудову.
Як населення сприймає ХАМАС?
Багато хто в Газі ненавидить ХАМАС. Більшість людей не хочуть ніколи знову бачити його при владі після закінчення війни. Треба розрізняти: ХАМАС відповідальний за нинішню катастрофу, тому що він розв’язав війну, але ворогом в очах палестинців є Ізраїль. Через масовані авіаудари Ізраїлю по Газі і постійні бойові дії в палестинських містах на Західному березі річки Йордан ХАМАС має підтримку. В очах багатьох він принаймні бореться проти Ізраїлю – на відміну від уряду Палестинської автономії, який не робить нічого.
Чи бачить населення якийсь вихід з війни?
Люди чекають на рішення ззовні. Самі вони зараз мало на що здатні впливати. Було багато спроб організувати в Газі демонстрації проти ХАМАСу. Але це не спрацювало, а в нинішній ситуації такої можливості більше нема. Тепер люди сподіваються, що зупинити Ізраїль зможе Єгипет і міжнародна спільнота.
Яким країнам люди в Газі приділяють особливу увагу і як бачать роль Німеччини?
Американців вважають союзниками Ізраїлю. Єгипет докладає зусиль, але дбає передусім про власні інтереси. Лише Катар намагається відігравати роль посередника. Імідж Німеччини в Палестині, як на Західному березі річки Йордан, так і в Газі, значно погіршився. В ЗМІ було багато повідомлень про поставки німецької зброї, хоча їх уже кілька місяців як припинено. В Німеччині бачать поплічника ізраїльтян – через її політичну позицію щодо Ізраїлю і особливо через військову підтримку, яку вона надавала в перші місяці.
Загалом Німеччина більше не має гарного іміджу в арабському світі, особливо в арабських громадах і громадських організаціях, наприклад, у профспілках. Там Німеччину вважають частково відповідальною за катастрофу в Газі. Не всі розуміють історичну відповідальність Німеччини перед Ізраїлем.
Ізраїль також здійснює масовані атаки на Ліван. Завдано сильного удару по «Хезболлі». Як люди в Газі ставляться до подій в Лівані?
Багато хто в Газі вважає «Хезболлу» єдиною силою, яка проявила солідарність, і діями теж, тоді, коли арабські країни лише спостерігали й нічого не робили. Конфлікт з «Хезболлою» послабив, принаймні трохи, тиск на Газу. Ізраїльська армія мусила розподілити сили між двома фронтами. Ізраїльтянам вдалося знищити важливі структури й ліквідувати керівництво «Хезболли» всього за кілька тижнів. Мало хто міг уявити собі таке. Війна в Газі триває вже майже рік, але говорити про остаточну перемогу Ізраїлю і досі не можна. В Лівані для знищення найважливіших структур «Хезболли» знадобилося менше двох тижнів. Про цю різницю багато говорять в Газі. Але також розмірковують, чи зупиниться Ізраїль, коли дійде до річки Літані, яка відокремлює південь країни від решти Лівану. Чи може Сирія стати наступною жертвою нападу ізраїльської армії? Зараз Ізраїль може скористатися нагодою раз і назавжди змінити карту Близького Сходу і окупувати нові території. Нетаньягу постійно намагається переконати світову спільноту, що йдеться про безпеку його країни. Але дії ізраїльтян навряд чи можна розглядати як самооборону.
Переклад з німецької Дар’ї Прусенко
