Тиждень перед парламентськими виборами в Республіці Молдова не обійшовся без драматизму: у понеділок вранці поліція затримала 74 особи, які нібито пройшли підготовку в Сербії до масових заворушень під час виборів. Увечері президентка Мая Санду попередила про можливе захоплення країни Росією, якщо у неділю переможуть «не ті». Сотні мільйонів євро, за її словами, надходять до Молдови для купівлі сотень тисяч голосів. Перемога «проросійських сил» могла б, на думку Санду, перетворити країну на відправну точку для російського нападу на українську Одесу.

Посилання президентки однозначне: тільки одноосібно керована нею партія «Дія та солідарність» (PAS) може забезпечити незалежність і мир. У вівторок Кремль попередив, що НАТО нібито стоїть на порозі окупації Молдови. Тим часом колишній президент Ігор Додон, лідер виборчого блоку «Патріоти», який у деяких – горезвісно ненадійних – опитуваннях виходить у лідери, в дусі Трампа зображує країну захисницею від «ліберально-глобалістського брюссельського диктату».

Для Молдови це не перші вибори, пофарбовані алармізмом, геополітикою та східно-західним питанням. Вже президентські вибори рік тому разом із референдумом з приводу інтеграції до ЄС проходили схожим чином. Після бурхливих подій була швидка розрядка: у ніч після першого туру Санду говорила про 300 тис. куплених голосів, але різко затихла, коли завдяки результатам з діаспори референдум виявився успішним. Хоча й потім було порушено кілька десятків кримінальних справ і винесено окремі вироки, загалом слідству не вдалося переконливо довести масштаб заявлених маніпуляцій.

Небезпека російського впливу через підкуп та медійні маніпуляції є реальною. Спірним залишається лише її масштаб.

Небезпека російського впливу через підкуп та медійні маніпуляції є реальною. Спірним залишається лише її масштаб. Багато молдаван підозрюють, що уряд перебільшує проблему. Поляризація виявляється зручною стратегією у виборчій боротьбі, до того ж економічний баланс скромний. Після викликаної війною рецесії 2022 року зростання застопорилося, а споживчі ціни відтоді зросли більш ніж на 60 відсотків. За часи правління PAS ціни на газ для домогосподарств потроїлися, на електрику – більш ніж подвоїлися, що стало наслідком розриву енергетичних зв’язків з Росією. Частка населення за межею бідності зросла з чверті до третини. При цьому продажі преміальних автомобілів різко підскочили – знак того, що потоки допомоги, які рясно йшли після нападу Росії на Україну, дійшли до когось, але далеко не до всіх.

В цих умовах PAS може виграти лише в тому випадку, якщо зможе перекрити повсякденні турботи людей геополітичними темами. Підтримку партія отримує з боку ЄС: наприкінці серпня Фрідріх Мерц, Емманюель Макрон та Дональд Туск прибули на святкування Дня незалежності до республіки з 2,5 млн жителів. А єврокомісар з питань розширення Марта Кос майже щотижня наголошує, що вступ до ЄС – із «правильним урядом» – лише питання часу.

Ця явна підтримка «проєвропейців» має кілька причин. Економічна криза – насамперед наслідок російської агресивної війни, а стабілізація Молдови відповідає інтересам Європи. Крім того, розповіді про боротьбу з гібридною війною Росії добре вписуються у нинішню епоху. При цьому далеко не будь-яка критика курсу уряду продиктована Москвою. Брюсселю також конче потрібна успішна реформаторська «вітринна» держава після провалу політики добросусідства в інших місцях. Тому про кроки назад у медіаполітиці, у питаннях доступу до виборів чи невдалої судової реформи вважають за краще щедро мовчати – або навіть представляти їх як ознаку геополітичної зрілості та «боєздатної демократії». Проблематичною є також фінансова допомога ЄС: лише цього року надійшло близько 300 млрд євро – приблизно 1,8 відсотка ВВП Молдови. Зокрема, завдяки цим мільйонам вдалося пом’якшити найважчі наслідки енергетичної кризи.

Майже не обговорюється, яких збитків завдає політика ЄС у Молдові. Тотальна дискредитація будь-якої опозиції поглиблює суспільний розкол. За опитуваннями, до двох третин населення сприймають візити європейських лідерів як односторонню підтримку правлячої PAS. Зростає втома від ЄС: PAS так і не змогла просувати інтеграцію із Заходом на основі національного консенсусу. Натомість перспектива вступу до ЄС ризикує виявитися втягнутою у вир внутрішньої політичної поляризації.

Крім того, навряд чи можна розгледіти якийсь російський суперплан захоплення влади у Кишиневі. Два виборчі блоки, сформовані з восьми партій – «Патріоти» на чолі з Додоном та «Альтернатива» мера Кишинева Іона Чебана, – вважаються найперспективнішими суперниками. До них додається «Наша партія» яскравого підприємця Ренато Вусатого, який явно дає зрозуміти, що готовий після виборів запропонувати свою підтримку тому, хто запропонує більше. Навіть якщо ці три сили разом наберуть понад 50 відсотків голосів, вони навряд чи зможуть правити.

Лідери партій вже зараз ледве приховують взаємні антипатії. Російська стратегія, в якій бере активну участь і олігарх Ілан Шор, який втік до Москви, спрямована насамперед на дестабілізацію. Однак молдавській владі, схоже, вдалося значною мірою придушити мережі Шора всередині країни. На початку серпня Євгенію Гуцул, близьку до Шора башкана Гагаузії, обрану 2023 року, засудили до семи років ув’язнення за незаконне фінансування партії. Суворий вирок матері двох дітей явно повинен був мати й лякаючий ефект. Вже кілька тижнів поліція підтримує тиск обшуками. Через добре задокументовані грошові потоки до «активістів» вуличні протести значною мірою дискредитовані. Хоча молдавський середній клас та молодь досить критично ставляться до PAS, ніхто не хоче виглядати посібником Москви, виходячи на вулицю проти уряду.

Парадоксальним чином саме придністровський конфлікт залишається головною перешкодою на шляху до ЄС

Найімовірніший підсумок виборів – проста більшість для PAS, яку партія шукає за рахунок максимально високої мобілізації діаспори. Кількість ділянок за кордоном збільшена ще на 67 і становить 301 у порівнянні з минулим роком. У регіонах, де уряд не розраховує на підтримку, навпаки, можливості голосування обмежили – до них відноситься, крім Росії, і регіон Придністров’я, що відколовся. Настрої в діаспорі опитування не фіксують, а 30-40 відсотків респондентів у країні нещодавно заявили, що поки що не визначилися. У цих умовах PAS робить ставку виключно на перемогу. Пошук коаліційного партнера відкладено на певний час після виборів. Хоча поляризуюча виборча кампанія не полегшила це завдання, надія покладається на достатній опортунізм – а також розпад опозиційних блоків.

Навіть менш ймовірний сценарій – уряд без PAS – не був би трагедією. Географічно Молдова відокремлена від Росії Україною – альтернативи Європі немає. Лише 3,3 відсотка експорту йдуть до Росії, тоді як раніше це була більш як половина. Відновлення колись вигідних газових відносин, найімовірніше, заблокує Київ, який контролює транзит. Ще важливіше те, що прагнення молдавських еліт до Європи має більш ніж 20-річну традицію. Вона почалася за президента Володимира Вороніна, після того як його спроба за допомогою Кремля врегулювати конфлікт навколо Придністров’я, що відкололося, провалилася наприкінці 2003 року. Сьогодні Воронін із Партією комуністів є частиною блоку «Патріоти». Незважаючи на всю «проросійську» риторику, і ці сили навряд чи зацікавлені у втраті державної суверенності чи обмеженні зовнішньополітичного маневру.

Парадоксальним чином саме придністровський конфлікт залишається головною перешкодою на шляху до ЄС. У Брюсселі, найчастіше кулуарно, кажуть, що після кіпрського досвіду заприсяглися більше не приймати країни з невирішеним територіальним конфліктом. Тому майбутньому молдавському уряду, якщо він має намір інтегруватися в Європу, потрібно об’єднувати країну, а не далі її розколювати. Лише тоді, коли вибори перестануть бути вирішальною битвою за геополітичну орієнтацію, у європеїзації Молдови з’являться реальні шанси на успіх.