Наприкінці 2022 року на сцену увірвався ChatGPT компанії OpenAI, і відтоді економісти та коментатори обговорюють можливий вплив генеративного штучного інтелекту (ШІ) на продуктивність. Але з культурно-політичного погляду корисно поставити собі нормативно-теоретичне запитання: а яких темпів зростання продуктивності в принципі має прагнути суспільство?

Економічні потрясіння, що супроводжують швидке зростання продуктивності, можуть бути болісними. Наприклад, промислова революція у Британії призвела до стагнації або зниження середніх зарплат протягом щонайменше двох останніх десятиліть XVIII століття, а деякі економісти стверджують, що знадобилося ще кілька десятиліть, щоб індустріалізація почала підвищувати рівень життя робітників. У деяких професіях різко впала реальна зарплата, а багато звільнених працівників роками мучилися з пошуком роботи. Соціальні наслідки виявилися колосальними. Люди кинулися до перенаселених міст, де не було чистої питної води та адекватних санітарних умов. Лютували хвороби. Робота на фабриках була небезпечною. Робітники обурювалися.

Не дивно, що роман «Олівер Твіст» і «Комуністичний маніфест» були опубліковані – з різницею в десять років – саме в цей бурхливий період. Чарльз Діккенс був затятим критиком бідності, робітничих будинків і поганих санітарних умов у вікторіанському Лондоні. А Карл Маркс блукав вулицями діккенсівського Лондона, зазвичай займаючись у читальному залі Британського музею й особисто спостерігаючи, як технології до основи потрясають суспільство.

Коли в 1848 році Карл Маркс і Фрідріх Енгельс писали, що «постійні перевороти в засобах виробництва» викликають зміни у «всій сукупності суспільних відносин», вони не теоретизували; вони описували те, що бачили з власного вікна: «все застійне випаровується».

Але водночас обсяги виробництва на кожного працівника є ключовим двигуном підвищення рівня життя в довгостроковій перспективі, тому спокусливо стверджувати, що ми повинні прагнути до максимально швидких темпів зростання продуктивності. Підвищення рівня життя означає, що з’являться нові й ефективніші ліки, робочі місця стануть безпечнішими, а життя – довшим, буде більше вільного часу.

Зміни темпів зростання, що здаються незначними, можуть призвести до величезного економічного ефекту

Зміни темпів зростання, що здаються незначними, можуть призвести до величезного економічного ефекту. Темпи зростання продуктивності становили приблизно три відсотки на піку цифрової революції в 1990-х, а після світової фінансової кризи 2008 року коливалися близько 1,5 відсотка. У першому випадку рівень життя американців вдалося б подвоїти за 24 роки, а в другому – за 47 років.

Щоб знайти правильний баланс між збитками від економічних і соціальних потрясінь та користю від швидкого зростання продуктивності й рівня життя, треба розглянути три ключові питання.

По-перше, громадяни й влада мають визначити критерії оптимальності. У чому мета? Домогтися максимально швидкого зростання сукупного економічного випуску? Або ж швидко підвищити доходи, не допускаючи стрибка бідності чи довгострокового безробіття? Або, можливо, вони захочуть застосувати зовсім інший підхід, наприклад, спробувати спрогнозувати всі можливі сценарії та за допомогою заходів економічної політики поліпшити найгірший із них.

Друге питання – рівень життя майбутніх поколінь. Багато мешканців американського «Іржавого поясу», мабуть, воліли б, щоб у попередні десятиліття темпи зростання продуктивності були повільнішими, бо це пом’якшило б удар від втрати робочих місць у промисловості.

Але всі ми, хто живе сьогодні, повинні радіти тому, що наше життя набагато краще, ніж воно могло б бути, якби наші предки різко загальмували, скажімо, під час Другої промислової революції, яка почалася наприкінці XIX століття і принесла з собою електрифікацію, телеграф, доменні печі та масове виробництво.

Останнє питання – темпи технічного прогресу. Що він швидший, то вищий рівень соціальної нестабільності й складніше звільненим працівникам знайти нову роботу. Хоча Британія у XVIII столітті не була готова до швидкого впровадження механізованого фабричного виробництва, я, мабуть, зазначу (хоча це, звичайно, спірне), що Америка порівняно добре впоралася зі змінами інформаційної епохи наприкінці XX століття. Чи буде ШІ-революція більше схожа на першу чи другу?

Вигоди від темпів зростання продуктивності на рівні 5 відсотків або 6 відсотків явно переважать витрати

Одна з причин, чому США впоралися з технологічними змінами наприкінці XX століття краще, ніж Велика Британія наприкінці XVIII століття, полягає в удосконаленні економічної політики, зокрема у створенні системи соціального захисту та розширенні доступу до освіти. Завдяки цим заходам США, Велика Британія та інші розвинені країни набагато краще підготовлені до управління навіть надзвичайно швидкими технічними змінами.

І тому я сподіваюся, що ШІ-революція призведе до значного підвищення тренду продуктивності. Вигоди від темпів зростання продуктивності на рівні 5 відсотків або 6 відсотків (що набагато швидше, ніж 3 відсотки під час інтернет-буму) явно переважать витрати, з огляду на здатність нашої системи пом’якшувати та долати супутні шоки.

«Креативне руйнування» створює, а не лише руйнує. Хоча політика США просякнута ностальгією за уявним безтурботним минулим, мало хто насправді хотів би повернутися в 1970-ті, якби мав таку можливість. І те саме можна буде сказати про людей, які житимуть через багато років – десять, двадцять, тридцять і далі.

(c) Project Syndicate 2026