Інтерв'ю провів Ніколаос Ґавалакіс

Наприкінці тижня планується зустріч на Алясці президента Росії Владіміра Путіна і президента США Дональда Трампа. Наскільки ця зустріч важлива і чого від неї варто чекати?

Майбутня зустріч президентів Трампа і Путіна на Алясці – це передусім ознака зсуву зовнішньої політики США в бік реабілітації Росії, а також пожвавлення двостороннього порядку денного, значною мірою замороженого після Russiagate 2016 року.  Її значення ширше за будь-яке конкретне питання: вона відображає бажання обох сторін перезавантажити складні відносини.

Україна неминуче буде одним з головних пунктів, але це лише частина ширшого набору тем, серед яких, імовірно, будуть ключові питання контролю над озброєнням, такі як Договір РСМД, стратегічна стабільність і стратегічно важливий арктичний регіон. В цьому сенсі зустріч слід розглядати як спробу не стільки вирішити один конкретний конфлікт, скільки відновити стабільний канал для вирішення низки спірних, але стратегічно важливих питань в відносинах між Вашингтоном і Москвою.

Трамп припускає, що потенційна угода передбачатиме «певний обмін територіями». Що це означає на практиці?

Те, що Трамп казав про «обмін територіями», слід розуміти в контексті потенційного заморожування війни в Україні, яке, зі слів обох сторін, саме обговорюють. Така домовленість вимагатиме не лише схвалення Києва, але й згоди ключових європейських партнерів. Саміту передувало багато місяців закулісної дипломатії та розмов експертів. Радник президента Росії Юрій Ушаков підтвердив, що існує пропозиція, яку Росія вважає загалом прийнятною. Ще не всі деталі узгоджено остаточно, але, схоже, сторони ближчі до досягнення згоди, ніж були після початкової лютневої пропозиції, що передбачала припинення вогню.

На практиці «обмін» може означати коригування ліній контролю в спірних районах, можливо, включно з тими територіями, що їх Росія наразі тримає в Харківській, Сумській або частині Дніпропетровської області, загальною площею близько 1 700 квадратних кілометрів. Однак важко уявити, що Україна погодиться на повне виведення військ з усього Донбасу, де контролює понад 7 тис. квадратних кілометрів – якщо тільки ця лінія фронту не обвалиться. Москва, своєю чергою, активно наполягає на більшому оточенні на Донбасі, зокрема на тлі недавніх здобутків. У цілому ситуація на полі бою, що й визначає будь-які переговори про території, дуже мінлива.

Минулого тижня сплив термін ультиматума Трампа Путіну про припинення вогню в Україні, а спеціальний посланець Стів Віткофф зазнав жорсткої критики за поширення «суперечливих наративів» про наміри Путіна. Наскільки зараз можна довіряти заявам США?

Не варто автоматично відкидати заяви США як неправдиві або неоднозначні. Президент Трамп відомий тим, що використовує жорстку риторику та ультиматуми як інструменти переговорів, щоб рухати процес, тож деякі екстравагантні висловлювання треба розглядати саме в цьому світлі. Наприклад, віце-президент Джей Ді Венс уточнював, що «обмін» не означає повне виведення українських військ – на противагу деяким пліткам, які підживлюють медіа. Плутанина виникає значною мірою через анонімні витоки та суперечливі повідомлення, що викривлюють уявлення про реальний стан дипломатичних приготувань, про який відомо дуже мало.

На стратегічному рівні США вдається чинити реальний тиск на Росію, зокрема, спільно з Саудівською Аравією утримувати світові ціни на нафту на низькому рівні. Також варто згадати про вторинні мита для Індії за те, що вона продовжує купувати російську нафту (Делі вважає це рішення глибоко несправедливим). Ці кроки часто не помічають за протилежними наративами, але вони є важливим чинником розрахунків Москви.

Які шанси президента Володимира Зеленського на політичне виживання в разі, якщо Україна віддасть Росії значну частину Сходу?

Подейкують, що в недавніх заявах Зеленський проявив прагматизм, відкрито визнавши можливість територіального «обміну». Важливо зазначити, що саме по собі відведення військ не є неконституційним в Україні, це робилося на попередніх етапах конфлікту. А от відступ з усього Донбасу – набагато більш суперечливе й політично чутливе питання. Поки що навіть опозиційні партії поділяють позицію Зеленського проти повного відходу з Донбасу.

Територіальні втрати, безперечно, погіршать політичне становище Зеленського, але загалом його здатність залишитися на посаді значною мірою залежатиме від умов будь-якого припинення вогню або заморожування, а також від того, як ситуацію висвітлять всередині України, в ширшому політичному ландшафті.

Президент Зеленський та інші європейські лідери вже відкинули ідею поступок територіями для припинення війни з Росією. Які ще варіанти є для Європи та України на випадок, якщо зараз не вдасться досягти угоди?

Все швидко змінюється. Зеленський і європейські лідери справді відкинули будь-яку формальну передачу території заради припинення війни, але недавні заяви, в яких європейці наголошують на «активній дипломатії», можна вважати натяком на ледь помітний відхід від безкомпромісної позиції. Власне, заморожування конфлікту в інтересах як України, так і Європи, особливо з огляду на погані тенденції на полі бою, які скоро можуть ще посилитися, якщо зменшиться військова допомога від США.

Головна проблема – переконати Москву погодитися на заморожування, оскільки на нинішньому етапі воно не є оптимальним рішенням для Росії. Надходять сигнали про те, що США досягли певного прогресу в просуванні цієї ідеї. Але без конкретних деталей будь-які подальші прогнози передчасні, тож я від них утримаюсь.

Переклад з англійської Дар’ї Прусенко