Тема «південного Азербайджану» нині є однією з ключових в азербайджанських медіа. Навіть МЗС Ірану викликало посла Азербайджану через «недружні заяви» азербайджанських посадовців та поширення «дезінформації про Іран» у ЗМІ.

Такі дії небезпідставні. Зокрема, у листопаді підрозділ спеціальних сил азербайджанської армії розпочав навчання біля іранського кордону. Після того була промова Ільхама Алієва на саміті Організації тюркських держав у Самарканді, де він закликав лідерів держав звернути увагу на утиски етнічних азербайджанців в Ірані, які «позбавлені можливості навчатися рідною мовою». Ще й докинув хмизу в жар, виголосивши, що Баку продовжить докладати зусиль, аби «відірвані від Азербайджану зберігали свою азербайджанськість та ніколи не розривали зв’язків з історичною батьківщиною».

За кілька днів він знову порушив це питання на міжнародній конференції в Баку, цього разу сказавши відверто: «Ми будемо робити все, що в наших силах, для захисту азербайджанців, які живуть в Ірані» і є, підкреслив він, «частиною нашого народу».

У грудні Азербайджан, цього разу вже спільно з Туреччиною, провів ще одні великі навчання вздовж іранського кордону під кодовою назвою «Братній кулак», які ще більше роздратували Тегеран. 

Після Другої карабаської війни Іран вважає Азербайджан прямою загрозою своїй безпеці, отже, відмовляється від побудови відносин на засадах «співіснування мусульман-шиїтів»

Таку наполегливість можна розцінити як реакцію на недавні зміни в безпековій політиці Ірану щодо Азербайджану. Після Другої карабаської війни Іран вважає північного сусіда прямою загрозою своїй безпеці, отже, відмовляється від побудови відносин на засадах «співіснування мусульман-шиїтів».  Погрози з боку Азербайджану (чиї багатосторонні відносини з Ізраїлем є відкритою таємницею) пробити «Занзегурський коридор» силою вивели КВІР над МЗС у відносинах з Баку. Саме під цим кутом доцільно розглядати військові маневри Ірану біля азербайджанського кордону в 2021 та 2022 роках, особливо на тлі заяв, що після смерті верховного лідера Іран може перетворитися з теократії на військову диктатуру.

Втім, вищеописані дії Баку свідчать, що наразі він готовий іти на ризик загострення відносин із південним сусідом. На думку азербайджанських керівних осіб, підтримки з боку Туреччини й Ізраїлю має бути достатньо для стримування Ірану, вже загрузлого в численних внутрішніх і зовнішніх проблемах.

Однак вони забувають іще про один чинник: дедалі тіснішу співпрацю Тегерану з Москвою. Вторгнення в Україну стало початком розквіту відносин між цими державами. В жовтні президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія закупила понад 2400 ударних безпілотників іранського виробництва, щоби тероризувати Київ та інші українські міста. Продовження агресії, вочевидь, означатиме зміни як у кількості, так і в якості зброї, що купується в Ірану. Крім того, Москва покладається на Тегеран для обходу жорстких західних санкцій.

Кремль дивиться крізь пальці на дії Тегерану, сприяючи посиленню його впливовості в нових геополітичних реаліях

Традиційно Іран розглядав Росію як регіональну метрополію, а Росія слугувала противагою Ірану. Але сьогоднішні зміни устрою спонукають Москву до певних поступок Ірану, зокрема на «задньому дворі» – Південному Кавказі. Кремль дивиться крізь пальці на дії Тегерану, сприяючи посиленню його впливовості в нових геополітичних реаліях. Свого часу міністр закордонних справ Росії Сєрґєй Лавров на зустрічі зі своїм іранським колегою Аміром Абдоллахіяном дав зрозуміти, що Москва не схвалює маневри Тегерану біля азербайджанського кордону. Сьогодні він уже навряд чи повторить це. Масштабні навчання КВІР 17 жовтня 2022 року стали найяскравішою на цей момент ознакою зміни ситуації на користь Ірану. Баку засмутила відсутність належної реакції Росії на навчання, як-от на тренувальні переправи іранських елітних військ через річку Аракс, по якій проходить кордон між державами.

Примітно, що Іран виступає гарантом нинішньої геополітичної ситуації в регіоні, зокрема кордонів Вірменії. Головною причиною занепокоєння Тегерану є проект «Занзегурського коридору», яким Баку розраховує сполучити власне Азербайджан із його ексклавом, Нахічеванською Автономною Республікою, а потім – із Туреччиною через вірменську провінцію Сюнік. Москва підтримує цей проект, оскільки коридор дозволив би сполучити Росію з Туреччиною та охоронявся би російськими військовими.

Наразі Іран здається достатньо потужним, щоб стримати тиск Баку на Вірменію для отримання згоди на відкриття «Занзегурського коридору»

Іран між тим вважає коридор надзвичайно шкідливим для своїх інтересів, побоюючись втратити транзитний шлях до Вірменії. Наразі Іран здається достатньо потужним, щоб стримати тиск Баку на Вірменію для отримання згоди на відкриття коридору. Останніми місяцями фокус політичного порядку денного Азербайджану цілком передбачувано зсунувся з «Занзегурського коридору» на «Лачинський коридор». Натомість Тегеран, цілком задоволений статус-кво, не коментує блокаду Азербайджаном Нагірного Карабаху, на відміну від західних країн.

Проте якщо Азербайджан продовжить свою антиіранську діяльність, особливо заохочення іредентистських настроїв, відносини між країнами ставатимуть дедалі напруженішими. В такому разі присутності Туреччини, на відміну від Росії, не вистачить для стримування Ірану, оскільки значної переваги сил не буде. Заповнити вакуум, який лишився після часткового відходу Москви, теоретично могли би США, але Баку не є офіційним союзником Вашингтона. Крім того, присутність США в регіоні навряд чи в інтересах Азербайджану, з огляду на його загравання з Росією.

Баку добре розуміє, що не має достатнього впливу на значну азербайджанськомовну меншину в Ірані, щоби збурити сусіда зсередини. Навіть під час останніх всенародних заворушень протести іранських азербайджанців відбувалися не на суто етнічному ґрунті. Тим часом іранська влада використовує подібні подразники для консолідації поляризованого супільства проти «зовнішнього ворога» та більш ефективного стримування Баку. Вона може також посилити військову й політичну підтримку Вірменії та, відповідно, знизити вплив на неї Азербайджану. Тому Баку слід ретельно проаналізувати втрати й вигоди, перш ніж продовжувати дратувати Іран.

Перклад з англійської Дар'ї Прусенко