2022 рік став поворотним для Заходу, зокрема для військового союзу НАТО. Російське вторгнення в Україну та зростання загрози розв’язання Китаєм війни проти Тайваню змусило НАТО заново проаналізувати ризики.

Тому червневий саміт НАТО в Мадриді був особливим: туди були запрошені дві далекосхідні держави, а саме Південна Корея та Японія. Втім, Японія вже давно діє в прозахідному руслі як член G7, а от запрошення Кореї справді стало несподіванкою. Хоча Сеул є партнером НАТО ще з 2006 року, донедавна це співробітництво мало радше дипломатичний характер. Південну Корею вже неодноразово запрошували на зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО, але це не передбачало жодних геополітичних зобов’язань країни перед НАТО чи Європою. Тепер умови змінилися. На участі Кореї в цьогорічному саміті наполягали США – її партнер та очільник НАТО. Чи означає це, що віднині Японія та Корея відіграватимуть більш значну роль у політиці безпеки як Європи, так і Далекого Сходу?

28 грудня уряд Кореї під керівництвом нового президента Юн Сок Йоля вперше оприлюднив Індо-Тихоокеанську стратегію. Відповідно до неї пріоритетом для країни має стати прагнення до свободи, миру й процвітання, що передбачає розробку чітких правил поведінки та співпрацю з метою забезпечення верховенства закону й прав людини. Документ має 43 сторінки, але Китаю – головному торговельному партнерові Сеула та опонентові його найважливішого союзника, а саме США – присвячений лише один абзац. Заступаючи на посаду в травні, Юн виголосив свою жорстку позицію щодо Китаю й відтоді поглибив співпрацю зі США в сфері політики безпеки.

Індо-Тихоокеанська стратегія натякає на небезпеку можливої агресії Китаю проти Тайваню і пропонує повернутися до проведення зустрічей між Південною Кореєю, Японією та Китаєм – востаннє така проводилася в 2019 році. Це означає, що вкрай важливо залучити Японію до співпраці з метою досягнення солідарності з країнами Індо-Тихоокеанського регіону, що мають спільні цінності – іншими словами, Юн явно прагне покращити стосунки з сусідом. Також Сеул має намір поглибити співпрацю з QUAD (Чотиристороннім діалогом з питань безпеки за участі Австралії, Індії, Японії та США), щоб ефективніше стримувати Китай. Стратегія була негайно схвалена Вашингтоном.

Безпекове партнерство з Південною Кореєю та Японією означатиме для НАТО певні стратегічні переваги

Зближення Південної Кореї й Японії та безпекове партнерство з обома східноазійськими державами означатиме для НАТО певні стратегічні переваги. Щодо Кореї, то, по-перше, виграшним буде використання сили південнокорейської армії, в тому числі через нарощування міці Китаєм. Постійні провокації з боку КНДР змушують армію Південної Кореї завжди бути напоготові, крім того, вона щороку бере участь у навчаннях разом зі США. По-друге, Корея могла би передати НАТО високоякісну зброю в рамках військової співпраці. Про конкурентоспроможність її оборонної індустрії свідчить той факт, що російське вторгнення в Україну спонукало Польщу замовити в Кореї танки та САУ. По-третє, Південна Корея здатна серйозно посилити кібербезпеку НАТО, зокрема захист від атак з боку Росії та Китаю (а також Північної Кореї). По-четверте, Корея є одним із головних виробників мікрочипів разом із Японією й Тайванем, отже, важливим членом альянсу, який США прагнуть створити з метою повного вилучення Китаю з ланцюга постачання мікрочипів до країн НАТО. Його місце, власне, пропонується зайняти Кореї як значно більш надійному партнерові.  

Чинний японський уряд, який очолює Фуміо Кісіда, має намір до 2027 року збільшити оборонний бюджет до 2 відсотків ВВП країни та закупити 500 крилатих ракет «Томагавк». Настільки значне збільшення обороноздатності Японії дасть НАТО ще більше можливостей для протидії Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Саме таку перевагу має стратегічне партнерство з НАТО для далекосхідних держав: ефективнішу реакцію на китайську воєнну загрозу. Для початку можна провести спільні військові навчання НАТО та країн Східної Азії в Індо-Тихоокеанському регіоні (де вже присутні війська США, Франції, Великої Британії та Німеччини) або в Європі, що дозволило би вбезпечити пересування Південно-Китайським морем. Наступним кроком могло би стати створення розвідувального альянсу за зразком англосаксонського FiveEyes. Це полегшило б обмін інформацією між далекосхідними державами й НАТО та, як наслідок, розробку спільних стратегій протидії Китаю та Росії. На третьому етапі можливе створення неформального союзу на кшталт QUAD для подальшого посилення колективної безпеки.  

Японії та Південній Кореї слід налагодити стосунки

Важливою умовою успішної подальшої співпраці між НАТО й Далеким Сходом є значне покращення стосунків між Японією та Південною Кореєю. На заваді зближенню стоїть млявоплинний конфлікт довкола японської колоніальної історії. Больовими точками є, наприклад, корейські жінки, яких за колоніальних часів примушували до проституції, візит японського політика до святилища Ясукуні, де поховані японські воєнні злочинці, або територіальна суперечка щодо Ліанкурових скель (корейці називають їх Токто, японці – Такешіма). Також слід згадати посилення Японією торговельних обмежень для Кореї в 2019 році, метою якого є перешкоджання розвитку корейської промисловості. На щастя, чинний південнокорейський уряд під керівництвом Юн Сок Йоля прагне серйозно покращити стосунки з сусідньою державою задля спільної оборони від Китаю та КНДР. Тепер японський уряд має відреагувати на сигнали Сеула, також за посередництва США в разі потреби.

Серпневе рішення НАТО прийняти запит Південної Кореї на відкриття дипломатичного представництва в Альянсі є добрим знаком для розвитку тісного стратегічного партнерства. З огляду на зростання напруги в Тихоокеанському регіоні, зокрема загрози розв’язання Китаєм війни проти Тайваню, співпраця Кореї з НАТО є не лише фактором стримування (отже, запобігання війні), а й ознакою готовності обох сторін захищати на міжнародному рівні ліберальні цінності, які вони поділяють.