Останніми тижнями Гаяна потрапила на перші шпальти багатьох міжнародних видань через ймовірну анексію частини своєї території Венесуелою. Третього грудня 2023 року Венесуела провела референдум (який не має обов’язкової юридичної сили) про перегляд спірного кордону з Гаяною, зокрема, щодо приналежності району Ессекібо. Результат референдуму: понад 90 відсотків голосів «за». Впродовж кількох наступних днів Ніколас Мадуро, президент Венесуели, попередив усі міжнародні нафтові компанії, які працюють в районі річки Ессекібо, що протягом трьох місяців вони повинні залишити цю територію. Він також віддав наказ венесуельським компаніям підготуватися до входу на міжнародно визнану територію Гаяни для розвідки викопного палива. Збройні сили Венесуели тим часом стверджують, що розпочали «інфраструктурні» роботи «в Гаяні».
Ірфаан Алі, президент Гаяни, назвав ці кроки «прямою загрозою» для країни. Збройні сили Гаяни перебувають у стані «підвищеної готовності», залучено Південне командування Збройних сил США. Генеральний прокурор Гаяни запевнив, що для захисту від загроз, які своїми діями несе Венесуела, країна застосує статті 41 і 42 Статуту ООН. Зазначені вище статті (можливо) нададуть Раді Безпеки ООН право розпочати військові дії проти Венесуели, як це було під час Корейської війни або вторгнення Іраку в Кувейт. Міністр закордонних справ Венесуели назвав нещодавні кроки Гаяни «недоладними, загрозливими й ризикованими». Шостого грудня міністр закордонних справ Бразилії наголосив, що ризик початку війни існує.
Венесуела відстоює претензії переважно позовами до Міжнародного суду. Прямого конфлікту поки вдається уникати.
Річка Ессекібо займає приблизно дві третини території Гаяни, регіон містить величезні запаси нафти. Міжнародний арбітражний трибунал встановив нинішній кордон ще 1899 року, проте цей процес, на думку багатьох венесуельських урядів, було сфальсифіковано. Венесуела відстоює претензії переважно позовами до Міжнародного суду. Прямого конфлікту поки вдається уникати. У 2010-х двосторонні відносини вважалися позитивними – Гаяна була частиною венесуельської субсидованої нафтової програми PetroCaribe. Коли ж рівень економіки Венесуели почав падати, програма втратила підтримку і вже 2019 року була повністю розпущена. Ніколас Мадуро, прийшовши до влади у 2013 році, відновив традиційні претензії Венесуели на Ессекібо.
Референдум 2023 року привернув увагу міжнародної спільноти. У США заявили про «непохитну підтримку» Гаяни, а 7 грудня Південне командування Збройних сил США оголосило про розгортання повітряної операції над країною. Бразилія – традиційно дружня до Гаяни – посилила військову присутність поблизу району Ессекібо і спробувала виступити посередником між Гаяною та Венесуелою. Китай закликав до діалогу. Росія – близький партнер Венесуели – тримає мовчанку, але російські пропагандистські канали активно працюють.
Невже це початок чергової війни?
Каракас блефує? Чи свідчать нещодавні кроки Мадуро про його наміри силоміць захопити Ессекібо? Ескалація ситуації Венесуелою є серйозною справою, проте мета таких дій залишається незрозумілою. Думка, що війна може розпочатися випадково або коли «ситуація виходить з-під контролю», є популярним фігуральним виразом, який із часом не втрачає актуальності, якщо подивитися на плин історії. Однак справжні наміри мають значення. Але якими можуть бути наміри Мадуро?
З одного боку, посилюючи цей конфлікт, Мадуро зміцнює власні позиції в країні. З 2019 року рейтинг підтримки Мадуро коливається на рівні близько 20 відсотків. У 2024-му відбудуться президентські вибори, що дають деяким опозиціонерам підстави для оптимізму й надії на поразку Мадуро. Завдяки таємним переговорам між Каракасом і Вашингтоном, а також частковому послабленню санкцій з боку США, режим може дозволити опозиційній кандидатці – колишній законодавиці Марії Коріні Мачадо – взяти участь у виборах. У інтерв’ю Мачадо заявила, що режим Мадуро зараз перебуває в найслабшій позиції.
Варто визнати, що референдум стосовно регіону Ессекібо розділив опозицію на два табори: частина підтримує уряд, інші називають сам референдум цілковитим викрутом. До того ж Каракас використав референдум як привід для посилення репресій. Сьомого грудня видали нові ордери на арешт членів венесуельської опозиції за звинуваченням у роботі на одну з найбільших у світі нафтових компаній Exxon Mobile з метою зірвати грудневий референдум. Багато хто з членів команди Марії Мачадо стали мішенями нових репресій. Власне, журналістка Себастіана Барраес прокоментувала, що Ніколас Мадуро, можливо, готує кризу через Ессекібо, щоб поставити на паузу вибори 2024 року.
Дехто також має сумніви в готовності венесуельських збройних сил. Попри значну чисельність (125 тис. активно військовозобов’язаних) у порівнянні зі збройними силами Гаяни (3 тис.), основною метою венесуельських військових є репресії – не війна. Попередній бойовий досвід у Колумбії на боці колумбійських повстанців є невтішним. Крім того, Венесуела має багато активних збройних викликів, таких як невдале повстання 2020 року під проводом венесуельських дисидентів. Ну і зрештою, через гірський, густо порослий лісами регіон прикордоння напад на Гаяну вимагатиме розгортання повітряних і морських операцій, а Венесуела не має достатніх можливостей ані для одного, ні для іншого. Наземний штурм вимагатиме вторгнення в Гаяну через бразильську територію, а це набагато більш ризикований крок.
Послуга за послугу
Подальша ескалація ситуації може поставити під загрозу послаблення санкцій США та перспективи відновлення міжнародної торгівлі Венесуели. Першого грудня Білий дім уже подав знак, що через небажання Мадуро звільнити політичних в’язнів готовий відновити санкції. Беручи все це до уваги, можна припустити, що ескалація ситуації в Гаяні може бути частиною спроби Мадуро легітимізувати себе вдома й отримати важелі впливу на США.
З іншого боку, цілком можливо, що з російської агресії проти України Мадуро зробив хибні висновки. А саме: держави, що беруть участь у війнах експансії, можуть вийти з води відносно сухими. До послаблення санкцій Венесуела була однією з найбільш санкціонованих країн світу, що протягом більш ніж десяти років потерпала від наслідків ізоляції та зруйнованої економіки. Як показав приклад Росії, додаткові санкції можуть досягти не так вже й багато (в короткостроковій перспективі). Крім того, основні напрямки експорту Венесуели знаходяться в Азії, а Захід і Латинська Америка, хоч і є важливими, але менш значними напрямками. Отже, Каракас звик давати собі раду в умовах економічної турбулентності.
Мадуро, можливо, думає, що в разі поглиблення кризи Росія без вагань надасть йому підтримку
Досвід останніх років, ймовірно, також дає Мадуро відчуття сили у внутрішніх і міжнародних справах. Повстання 2019 року зазнало поразки, операцію повалення влади Мадуро у 2020 році зірвали. Міжнародно визнаний опозиційний уряд був розпущений у грудні 2022-го. Схоже, що деградація венесуельських військових не зменшує їхньої готовності діяти відповідно до результатів референдуму, як попереджає опозиційна неурядова організація «Громадянський контроль» (Control Ciudadano), що здійснює моніторинг за збройними силами країни.
Нарешті, Мадуро може розраховувати на те, що Росія діятиме за принципом «послуга за послугу». Відколи Росія розпочала війну проти України 2014 року, Венесуела допомогла Москві уникнути цілковитої дипломатичної ізоляції. У свою чергу, Росія інвестує у Венесуелу кошти й навіть забезпечує безпеку режиму за допомогою найманців «Вагнера» та передачі можливостей для ведення кібервійни і технологій спостереження. Двостороння торгівля та інвестиції зросли, попри санкції та постійні економічні проблеми Венесуели.
Мадуро, можливо, думає, що в разі поглиблення кризи Росія без вагань надасть йому підтримку, якщо не шляхом прямого військового втручання, то принаймні мобілізувавши потужний арсенал засобів комунікації та дезінформації. Вже зараз російські медіамережі, контрольовані державою, такі як RT і Sputnik, іспанською та іншими мовами, посилюють наративи Мадуро про Гаяну та сам конфлікт. Для внутрішньої аудиторії російські ЗМІ почали поширювати наратив про те, що дії Венесуели є винятково оборонними, а у війні винні США та їхні нафтові компанії. Як і у випадку з Україною, менша країна – Гаяна – по суті не має шансів на суб’єктність.
Ризик може полягати в тому, що Білий дім сприйме застереження Гаяни як потенційний спойлер у переговорах із Венесуелою
Багато експертів дійшли висновку, що Мадуро просто блефує. Все ж ризики залишаються, і попередження Гаяни не варто пропускати повз вуха. США можуть бути заскочені зненацька потенційною венесуельською агресією. Ризик може полягати в тому, що Білий дім сприйме застереження Гаяни як потенційний спойлер у переговорах із Венесуелою.
Оголошена Південним командуванням Збройних сил США повітряна операція є сигналом стримування, але не варто нехтувати дипломатією, натомість діяти превентивно. Восьмого грудня Рада Безпеки ООН обговорила цю кризу. Яким би не був результат, організація повинна посилити поточні посередницькі зусилля і бути готовою активізувати їх у разі, якщо спроби Бразилії допомогти зайдуть у глухий кут. Хоча нова війна в Латинській Америці видається малоймовірною, і якщо все ж станеться, то потенційно матиме відчутні наслідки. А це означає, що криза заслуговує на увагу.