Ступор, страх, лють і скорбота: вбивство Фернандо Вільявісенсіо стало потрясінням для еквадорців. За одинадцять днів до першого туру дострокових президентських виборів кандидата від консерваторів застрелив кілер увечері в середу, 9 серпня, після передвиборчого заходу в центрі столиці – Кіто. Підозрюваного в скоєнні злочину згодом убили сили безпеки.

59-річний Вільявісенсіо, один з восьми кандидатів у президенти, не вважався фаворитом виборів, які мають відбутися 20 серпня. За даними опитувань, його шанси пройти в другий тур проти Луїзи Гонсалес від партії експрезидента Рафаеля Корреа, яка лідирувала з великим відривом, були мізерними. Проте колишній профспілковий діяч і журналіст чітко позиціонував себе як опозиційний Корреа борець проти насильницьких злочинів і корупції та засуджував співпрацю зі злочинцями таких державних установ, як поліція та армія. За час виборчої кампанії він кілька разів привертав увагу до погроз убивством на свою адресу.

Новина про зухвалий злочин поширилася країною, як пожежа. Хоча причини його досі не з’ясовано, одне можна сказати напевно: на тлі соціальної незахищеності, політичної поляризованості та соціально-економічної кризи він вразив народ до глибини душі. Уявлення багатьох еквадорців про те, що вони живуть в країні, яку часто називали острівцем миру серед агресивних сусідів, зникло, можливо, назавжди. Причина також у тому, що цей акт, який ніхто в країні не вважав можливим – черговий етап ескалації спіралі насильства, яка стрімко закручувалася протягом двох років і на яку уряд Ґільєрмо Лассо, що готується піти в відставку, реагував безпорадно й безідейно.

На колишньому острівці миру зараз більше шансів бути вбитим, ніж у країнах, де насильство звичне, таких як Мексика чи Бразилія

Щоб зрозуміти масштаби насильства та незахищеності в країні, достатньо поглянути на статистику вбивств (25,9 на 100 тис. жителів у 2022 році) та усвідомити, що на колишньому острівці миру зараз більше шансів бути вбитим, ніж у країнах, де насильство звичне, таких як Мексика чи Бразилія. Причиною цього, крім поширення організованої злочинності у вигляді транснаціональних наркоугруповань, що воюють між собою, є ослаблення державних інститутів через політику жорсткої економії, яку проводили два останні уряди, а також дивна незацікавленість політиків у розробці та впровадженні ефективних стратегій і програм підтримки внутрішньої безпеки та ефективних реформ правоохоронних органів. Ба більше, геополітичне значення Еквадору в міжнародній наркоторгівлі як перевалочного пункту для транспортування наркотиків до Європи та Азії продовжує зростати.

«Мексиканізація» Еквадору – не в значенні ідентичної послідовності, а за аналогією з динамікою поширення насильства та організованої злочинності в Мексиці в нульових роках – має вигляд стрімкого збільшення радіуса дії ворогуючих наркоугруповань. Воно супроводжується не тільки почастішанням насильницьких смертей, але й експоненціальним зростанням рекету, торгівлі людьми, кількості викрадень, тюремних бунтів з летальними результатами та інших актів насильства. Дедалі більше страждають усі сфери життя, левова частка насильства припадає на соціально вразливі верстви населення. Ще один прояв «мексиканізації» Еквадору (говорити про який означає ставити під загрозу своє здоров’я та життя) – мовчазна згода та/або співучасть у злочинах державних інституцій і суб’єктів, особливо органів безпеки.

Левова частка насильства припадає на соціально вразливі верстви населення

Також очевидно, що вбивство кандидата в президенти Вільявісенсіо, хоч би як воно шокувало багатьох еквадорців – лише один з актів насильства проти політиків, що сталися в минулі місяці. За оцінками журналістів, під час попередніх місцевих і регіональних виборів на початку року проти політиків різних партій було скоєно понад 60 актів насильства, деякі – зі смертельним результатом. Усього за кілька тижнів до вбивства Вільявісенсіо країна здригнулася, коли мера прибережного міста Манта Аґустіна Інтріаґо було застрелено на вулиці. Ймовірно, такою була помста наркоугруповань за те, що їх не допустили до участі в державних контрактах.

Ці акти насильства проти визначних політичних фігур – черговий доказ того, наскільки крихкою стала монополія еквадорської держави на застосування сили. Але вони також мають бути для всього політичного спектру Еквадору тривожним сигналом про те, що вікно можливостей для рішучих, всеосяжних і насамперед узгоджених дій усіх політичних партій проти насильства в країні починає закриватися. Часи Еквадору як острівця миру в регіоні, ймовірно, закінчились, та проти перетворення його на місцевий осередок насильства слід боротися разом.

Переклад з німецької Дар'ї Прусенко