Немесіо Осегера, відомий як Менчо, мексиканський наркобарон, який загинув тиждень тому в перестрілці з силами безпеки, був мафіозі XXI століття. Він очолював не сімейний клан, а сучасний, глобалізований злочинний конгломерат. Його смерть вплине навіть на такі далекі країни, як Бразилія, Іспанія, Нігерія та Австралія. Чи буде боротьба за спадщину і де саме, поки неясно. Ясно одне: злочинні структури нікуди не дінуться, бо за попередні 20 років організована злочинність глибоко інтегрувалася в мексиканську політику і суспільство.

Картель Менчо, Jalisco Nueva Generación (CJNG), працює як Starbucks або McDonald’s: видає франшизні ліцензії місцевим злочинним угрупованням. Вони можуть використовувати для своєї діяльності (рекету, викрадень, пограбувань, шахрайства тощо) відлякуючий логотип CJNG і отримують від картелю політичну підтримку. За це вони повинні сплачувати «ліцензійний збір» і гарантувати картелю транзит наркотиків, зброї та людей.

Повсюдна організована злочинність змушує сотні тисяч мексиканських підприємців, зокрема в галузях сільського господарства, гастрономії, гірничої промисловості й транспорту, платити захисні внески. В поле зору картелів потрапили пекарні тортильї і навіть школи. Свого часу CJNG навіть мав власний колцентр, щоб обдурювати американських пенсіонерів, які хотіли придбати курортну нерухомість на мексиканських пляжах.

Такі операції не схожі на класичну торгівлю наркотиками

Такі операції не схожі на класичну торгівлю наркотиками. 50 років тому наркобізнес в Мексиці був досить прозорим, таким собі Pax narca: кілька картелів з чітко визначеними сферами впливу. Вони підкуповували регіональних військових командирів, щоб вантажі з наркотиками не затримували. Командири передавали частину грошей єдиній партії PRI (Partido Revolucionario Institucional), яка правила з 1929 до 2000 року. Вона терпіла це за певних умов: ніякого надмірного насильства, яке могло б зашкодити іміджу PRI або викликати втручання США, а ще картелі мали триматися подалі від політики.

Кокаїн надходив в США з Андського регіону, Мексика була лише транзитною країною. Місцеве населення майже не брало участі в процесі, за винятком тих районів, де традиційно вирощували опій і канабіс – там селян змушували вирощувати наркотики.

Тепер змінилися не тільки самі наркотики (хітами стали синтетичні, такі як амфетаміни або фентаніл), але й весь бізнес загалом. Сировину і хімічні прекурсори імпортують з Китаю, таблетки виробляють безпосередньо в Мексиці. Для цього потрібні хіміки, а також банди кілерів для захисту лабораторій. Інші види діяльності картелів, такі як рекет і проституція, вимагають територіального контролю, а також персоналу. Кадрів не бракує. Завдяки цілеспрямованим інвестиціям (міські свята, стипендії, музичні фестивалі, конкурси краси) картелі глибоко вкорінили наркокультуру в суспільстві. Соціологи з’ясували, що в особливо небезпечних регіонах до третини молоді мріє стати босами мафії.

На руку картелям і те, що модель розвитку Мексики як виробничої бази США побудована на низьких зарплатах. Більшість мексиканців працює шість днів на тиждень за мінімальну зарплату, близько 500 євро на місяць. Картелі одразу пропонують вдвоє більше, а висококваліфікованих фахівців (хіміків, логістів, фінансових експертів) заманюють десятикратною зарплатою. Згідно з дослідженнями, вони дають роботу приблизно півмільйону людей, що робить їх п’ятим за величиною роботодавцем в країні.

Для контролю над територіями картелям потрібні надійні союзники в політиці, суді й силах безпеки. Гарним союзником в таких випадках є повсюдна корупція, але зараз картелі вже не підкуповують чинних політиків, а фінансують виборчі кампанії «своїх» кандидатів. За десять днів до операції проти Менчо менш ніж за 150 км від його схованки заарештували одного з найвідоміших мерів, пов’язаних з картелем. Дієго Рівера з правлячої партії «Морена» керував «Текілою», центром виробництва знаменитого мексиканського агавового алкогольного напою. Він платив картелю майже два мільйони євро на рік і в обмін на це мав право вимагати від місцевих заводів текіли гроші за захист. Відмивалися ці гроші в сфері нерухомості через державні будівельні контракти.

Основний метод картелів – залякування. Страх має відганяти конкурентів і паралізувати населення. Для цього вони вішають на мостах понівечені трупи або публікують сцени тортур на YouTube. Менчо спеціально наймав колишніх військових з елітних підрозділів, навчених в Ізраїлі або США контрпартизанської війни.

Під час пандемії відбулася ще одна кардинальна зміна. Розрив ланцюгів постачання вплинув і на наркотрафік, тому Менчо та інші наркобарони почали платити своїм поплічникам наркотиками, які ті потім продавали місцевій молоді. Дослідження показують, що за період з 2020 до 2022 року споживання наркотиків подвоїлося.

Політики корумповані, суспільство травмоване

Результат всієї цієї діяльності – корумповані політики і травмоване суспільство з обмеженими можливостями для організації. Ті, хто воює на боці добра і заважає картелям – екологи, правозахисники, соціальні активісти, журналісти-розслідувачі – платять високу ціну. З 2006 року близько 1000 їх було вбито.

З того самого 2006 року уряди Мексики експериментують з різними стратегіями боротьби з картелями. Консервативний президент Феліпе Кальдерон (2006-2012) мілітаризував країну і почав проти них війну. Тоді були арешти високопоставлених наркобаронів. Це відповідає стратегії Kingpin, яку ще в 1992 році розробило Агентство США з боротьби з наркотиками і яку тепер застосували до Менчо. Мета полягає в тому, щоб послабити структуру картелів для полегшення контролю над ними.

Але головна мета тієї війни з наркотиками була політична. Кальдерон уклав союз зі збройними силами, щоб за допомогою репресій придушити протести проти його сумнівної перемоги на виборах. Це вдалося, але високою ціною: після кожного арешту спалахували жорстокі війни за владу. Насильство різко зросло, кількість убивств потроїлася. Картелі диверсифікували діяльність і продовжили розширюватися.

Наступник Кальдерона від PRI, Енріке Пенья Ньєто (2012-2018), віддавав перевагу реформам економіки, але і він спочатку продовжував мілітаризацію. Міжнародний і суспільний тиск через скандал навколо 43 викрадених студентів педагогічного університету в Айоцінапі змусив його в 2014 році провести реформи в галузі безпеки.

Тоді було розроблено інноваційну програму, яка, серед іншого, передбачала створення незалежної та автономної генеральної прокуратури, а також вдосконалення методів поліцейського розслідування, створення єдиного реєстру зниклих осіб і запровадження програми захисту активістів і журналістів. Демократична співпраця і контроль планувалися як методи боротьби з безкарністю (93 відсотків злочинів ніколи не караються).

Однак лівонаціоналістичний президент Андрес Мануель Лопес Обрадор (AMLO), який правив з 2018 до 2024 року, не був зацікавлений в цих заходах. Він поставив на перший план свою соціальну програму з метою витіснити «неоліберальну еліту» й закріпити владу свого руху Morena на роки. Для цього він послабив демократичні механізми контролю та розподілу влади.

В сфері безпеки AMLO обіцяв «поцілунки замість пострілів». Він зробив картелям своєрідну пропозицію миру, сподіваючись повернути Pax narca епохи PRI. Він хотів відвернути молодь від мафії за допомогою соціальних програм, але він же скоротив всі ті програми, що реалізовувалися через громадські організації, такі як жіночі притулки, дитячі ясла чи молодіжні розважальні заклади. Крім того, він поглибив мілітаризацію через конституційну реформу, яка гарантувала військовим контроль над внутрішньою безпекою, і скасував правові механізми захисту жертв насильства. Результат: вбивства і зникнення людей побили всі рекорди, а верховенство права і демократія почали занепадати.

Наступниця AMLO з 2024 року, Клаудія Шейнбаум, розставила акценти інакше. Вона пообіцяла посилити методи поліцейських розслідувань, розширити міжнародне співробітництво та боротися з відмиванням грошей. Експерти вважають це доцільним, і спочатку кількість убивств все-таки трохи знизилась. Але цій ідеї опираються раніше уповноважені військові, власна партія Шейнбаум (впливові політики замішані в кримінальних справах) і президент США Дональд Трамп. Він, керуючись своїми внутрішньополітичними інтересами, наполягає на поновленні війни з наркотиками, а також на короткострокових медійних сенсаціях, таких як арешт Менчо. Для цивільного населення Мексики, беззахисного перед нападами як картелів, так і сил безпеки, це погано.

Переклад з німецької Дар’ї Прусенко