Коли президент США Дональд Трамп закликав до анексії Канади, погрожував Гренландії, ввів мита для дружніх країн і розпочав кампанію, спрямовану на послаблення НАТО, що продовжилося на останньому засіданні в Анкарі, панували лють і відчуття зрадженості. Тепер окремі держави, що донедавна вважалися союзниками США, демонструють оптимістичну рішучість. У шахах є правило, яке можна застосувати й до геополітики: «погроза сильніша за її втілення», а це означає, що потенційна небезпека для суперника часто є більш цінною, ніж її реалізація. Можливість того, що США відмовляться підтримувати усталений світовий порядок, жахала, проте в реальності це виявилося новим початком.
Канада, країна, що межує зі США, помітила це першою. Від початку другого президентського терміну Трампа торговельний тиск з боку США посилився. Внаслідок цього Канада була змушена замислитися, що для неї означає прихильність або неприхильність Сполучених Штатів. Нещодавно Банк Канади проаналізував сценарій, згідно з яким Сполучені Штати вводять мито 25 відсотків на весь канадський експорт до США. Зростання валового внутрішнього продукту Канади сповільнилося б приблизно на 2,4 пункта, що є реалістичним для Канади в період адаптації. Кепсько, але не кінець світу. Це – найгірший сценарій.
Згідно з результатами нещодавнього дослідження економістів Інституту «Канадський щит», проведеного на замовлення подкасту «Gloves Off», ведучим якого я є, минулого року експорт товарів із Канади до Сполучених Штатів скоротився більш ніж на 30 млрд канадських доларів ($21 млрд), а це більше п’яти відсотків загального обсягу. Попит із інших країн світу компенсував ці втрати на суму майже 29 млрд канадських доларів. Якщо врахувати послуги, то загальний обсяг експорту з Канади зріс майже на $7 млрд. Америка може погрожувати скільки заманеться, проте на алюміній, нафту чи калій усе одно знайдеться покупець.
Послаблення впливу
Річ не лише в Канаді. У 2025 році європейські акції показали кращі результати, ніж американські, й їхня вартість стрімко зросла у перші два місяці 2026 року. Європейська стратегія оборонної промисловості, запроваджена у 2024-му, дозволяє утримувати більшу частину військових витрат, що постійно зростають, у межах континенту. Після того як загроза застосування інструменту Європейського cоюзу проти примусу, так званої торговельної базуки, що дозволяє швидко вводити контрмита, змусила Трампа відступити від погроз Гренландії, європейці усвідомлюють, що існує також Ормуз, себто вразливе місце, яке може змусити Америку відступити.
Американські військові погрози так само втрачають вплив. Історичний досвід свідчить, що коли США вирішують досягти геополітичної мети за допомогою військової сили, то можна з упевненістю сказати, що вони її не досягнуть. Попри всі прогнози щодо війни зі США корумпований і жорсткий режим Ірану зберіг владу і зараз отримує послаблення санкцій. Поки американські військові вигадують нові види поразок, країни Перської затоки та їхні аеропорти під час війни з Іраном дізналися, чого насправді варті американські гарантії безпеки.
Під час саміту НАТО в Анкарі Трамп різко розкритикував дії країн-союзників – особливо Іспанії – й повторив заклик щодо встановлення контролю над Гренландією, але лідери Іспанії та Данії сприйняли коментарі Трампа як порожні погрози, якими вони, очевидно, і є. Прем’єр-міністр Канади Марк Карні цілком може сказати, що Трамп «виграв суперечку» щодо збільшення членами НАТО видатків на оборону. Усвідомлення, що американська військова міць іде на спад, і є причиною збільшення видатків. Американська підтримка, що б ці слова не означали, нічого не гарантує.
Річ не лише в НАТО. Бюрократичні структури, що раніше вирізнялися повільністю, тепер діють напрочуд оперативно, щоб обмежити залежність від уряду США та компаній, які виступають опорою американської міці. З моменту приходу до влади трохи більше року тому уряд Карні уклав більше 100 міжнародних торговельних угод. Європейський союз цілеспрямовано розширив оборонні закупівлі, щоб уникнути інтеграції з американськими збройними силами. Відокремлення від американських технологій у подальшому стане найскладнішим завданням, але над цим невтомно працюють. У своїх офіційних системах ЄС перейшов з Google на французький Qwant, а Бельгія та Фінляндія відмовилися від Amazon Web Services.
Забезпечити справжню безпеку можна, тільки скоротивши залежність від американського впливу, наскільки це можливо
«Постамериканська» реальність – це, звісно, не світ без Америки. США, як геополітичний гравець, перетворилися на такого собі неповороткого зомбі, себто істоту, яку можна змусити до рефлекторних дій через страх, але якій бракує розвинених вищих функцій. Більша частина світу розуміє, що черговий раунд виборів – проміжні вибори чи вибори 2028 року – нічого не вирішить. За межами США багато хто вважає, що американський народ настільки поляризований, що майбутнє буде хаотичним незалежно від того, хто переможе. Вважають, що навіть розумний та розсудливий президент із будь-якої партії не зможе забезпечити передбачуваність американської політики чи стабільне дотримання основних принципів міжнародних відносин.
Питання «Що таке Америка?» більше не є теоретичним. Наразі це практична проблема. Губернатори низки штатів мають цілком раціональні політичні програми, американські інституції працюють, деякі громадяни навіть зберегли ідеали. Але Сполучені Штати Америки як політичне утворення фактично вже не існують у тому вигляді, у якому з ними можна було б мати справу. Америки, з якою можна було б взаємодіяти, більше немає. Держава, яка дедалі більше ізолюється, не може бути лідером вільного світу. Вона не здатна навіть керувати собою.
«Зомбі-Америка» породжує, принаймні в короткостроковій перспективі, суперечності. Північноамериканське командування повітряно-космічної оборони в Канаді, що діє спільно зі США, залишається нашим найважливішим союзником. Водночас державні службовці тут також почали проводити навчання з використанням дронів на випадок можливого асиметричного конфлікту зі США. Забезпечити справжню безпеку можна, тільки скоротивши залежність від американського впливу, наскільки це можливо.
«Погроза сильніша за її реалізацію» – саме так звучить мудрість Арона Німцовича, провідної постаті школи шахів. Це твердження актуальне для шахової дошки, бо час і ресурси, які витрачаються на пошук шляхів уникнення катастрофи, зрештою можуть завдати більшої шкоди, ніж сама катастрофа. Коли найгірше вже сталося, ви можете зосередитися на поступовому вдосконаленні, а не запереченні. Ви можете проявити активний, а не пасивний підхід. У геополітиці важливу роль відіграє не тільки сама влада, а й те, наскільки очевидною вона є для інших.
Кожен, хто вірить у свободу, демократію, гідність людини та право народу на самовизначення, повинен докласти зусиль для того, щоб позбавити США можливості проєктувати свою силу, тобто покласти край тому дивному пануванню, яке вони мають над світом, щоб всі могли рухатися далі. Поки ніхто не сприяє цьому більше, ніж самі Сполучені Штати.
Переклад з англійської Ірини Савюк
