До групи малих острівних країн, що розвиваються (SIDS), належить майже п’ята частина держав, які входять до складу Організації Об’єднаних Націй. З 27 до 30 травня 2024 року в Антиґуа і Барбуда, одній із держав Карибського басейну, відбулася четверта міжнародна конференція ООН з питань малих острівних держав, що розвиваються (SIDS4), і ця конференція була присвячена 39 незалежним державам, які отримують недостатньо уваги з боку міжнародного співтовариства. Підсумковий документ конференції SIDS4, так званий Порядок денний Антиґуа і Барбуди, свідчить, що для розвитку малих острівних країн наступні десять років будуть вирішальними. У цьому документі підкреслюється необхідність проведення заходів, які допоможуть острівним країнам досягти сталого розвитку, навіть попри вагомий вплив кліматичних змін і недоліки, пов’язані з їхньою ізольованістю та обмеженим розміром.

Багато хто розуміє, що від наслідків кліматичних змін найбільше страждають саме острівні країни. Ось він, найпоширеніший образ: острови, що повністю йдуть під воду. З одного боку, це стосується островів із низинним розташуванням, які стають непридатними для життя людей задовго до того, як насправді занурюються в море через засолення ґрунтів і дефіцит їжі та води. Власне, на цьому етапі вже сьогодні перебувають багато перенаселених коралових островів. З іншого боку, такі наслідки кліматичних змін, як збільшення кількості штормів, засухи, брак води, зміни важливих рибальських угідь, ерозія та деградація ґрунту, що однаково впливають на багато малих островів, просто не помічають. Барбуда, менший із двох островів країни, яка приймала конференцію, зазнав таких нищівних руйнувань під час урагану Ірма в 2017 році, що все населення довелося тимчасово переселити.

Острівні держави не можуть бути просто красивими декораціями для урядових візитів

Завдяки своїй концепції кліматичної зовнішньої політики Німеччина зробила важливий крок до подальшого поглиблення співпраці з SIDS у сфері кліматичних змін. Серед позитивних прикладів – підтримка Комісії малих острівних країн із питань кліматичних змін і міжнародного права, а також ініціатива малих острівних країн та місцевого громадянського суспільства щодо надання Міжнародним судом ООН юридичного висновку з питань кліматичних змін. Проте, як справедливо зауважує некомерційна неурядова організація Germanwatch, підхід до зовнішньої кліматичної політики і, насамперед, до фінансування цієї політики залишається не до кінця зрозумілим. Чимало країн SIDS вважають, що зовнішня політика Німеччини, що стосується клімату, суперечить заходам із захисту клімату всередині країни. Для вибудовування довіри до зовнішньої політики Німеччини, що стосується клімату, важливо, щоб вона орієнтувалася на потреби саме тих людей, які постраждали від кліматичних змін. Острівні країни не можуть бути просто красивими декораціями для урядових візитів. Вони терміново потребують більше фінансових ресурсів для адаптації до вже неминучих наслідків зміни клімату.

Брак фінансування, в свою чергу, висвітлює ширшу проблему: попри те, що останніми роками SIDS набувають дедалі більшого значення для Німеччини з погляду зовнішньої політики, це майже ніяк не впливає на її зусилля у сфері розвитку. Для того щоб забезпечити сталий розвиток малих острівних країн і серйозно поставитися до цілей сталого розвитку ООН – себто нікого не залишити поза увагою – необхідно вийти за рамки зміни клімату і визнати тісний зв’язок між зміною клімату та іншими перешкодами на шляху розвитку малих острівних країн. Обмеження співпраці лише питаннями кліматичних змін не відповідає різноманітним викликам, які заважають сталому розвитку острівних країн. Це певною мірою зосередження на тому, щоб не погіршувати і без того складні початкові умови, без кліматичних змін.

До особливих проблем SIDS можна також зарахувати обмеженість природних і фінансових ресурсів, економічні недоліки, як-от віддаленість від важливих ринків, великі відстані та незручні транспортні шляхи, навіть у межах країни, а також залежність від імпорту. Деякі острівні країни складаються з сотень маленьких, малозаселених (або ж, навпаки, перенаселених через малий розмір) островів, що значно ускладнює розвиток і робить надання освіти й послуг з охорони здоров’я дорожчим. Саме тому під час конференції SIDS4 світову спільноту закликали краще інтегрувати острівні країни у світову економічну систему, підтримувати їх у диверсифікації економіки та збільшувати інвестиції в охорону здоров’я та освіту.

Однак було б помилкою ігнорувати різнобічність острівних країн

Однак було б помилкою ігнорувати різнобічність острівних країн. Між собою вони суттєво відрізняються за місцем розташування, розміром та географічними характеристиками, а тому рішення, що могли б задовольнити всіх, не працюють. Така країна, як Папуа – Нова Гвінея, маючи територію, більшу за Німеччину, і населення понад 10 млн осіб, де під час конференції SIDS4 стався руйнівний зсув, що забрав тисячі людських життів, стикається з іншими проблемами розвитку, ніж низько розташовані країни на коралових островах, такі як Мальдіви чи Тувалу.

У підсумковій декларації SIDS4 ABAS приділяється особлива увага підвищенню привабливості інвестицій приватного сектору в SIDS. Але для малих островів це залишатиметься в подальшому бажаною метою. У майбутньому це стане неможливим без залучення державних коштів. Якщо ми серйозно ставимося до кліматичної справедливості та цілей сталого розвитку ООН, то Німеччина зобов’язана надавати більше фінансування, навіть коли бюджет переживає складні часи. Це тим паче вірно, коли ви усвідомлюєте, якої значної шкоди багато SIDS зазнали через кліматичні зміни та наслідки пандемії коронавірусу. Навіть якщо ABAS прямо не закликає до списання боргів, що, ймовірно, є неминучим у деяких випадках, питання заборгованості відіграє важливу роль у фінальному документі.

Розвитку острівних держав загрожують не лише борги та кліматичні зміни, а й зростаюча геополітична поляризація

Розвитку острівних держав загрожують не лише борги та кліматичні зміни, а й зростаюча геополітична поляризація. Боротьба за вплив між США та Китаєм в Тихоокеанському регіоні загострюється вже багато років поспіль. І тут є небезпека: в найгіршому випадку люди та їхні потреби стануть дрібнотою в процесі боротьби за владу, яка контролюється ззовні. Це ще одна причина, чому ABAS справедливо підкреслює, що SIDS повинні зберігати «право власності» на можливості свого розвитку. Це вимагає як реформування ООН, щоб зробити її більш ефективною у врахуванні особливих обставин SIDS, так і надання SIDS кращих можливостей для участі в ООН. Навіть попри те, що острівні країни стали набагато більш помітними в міжнародній політиці, ніж іще десять років тому, вони досі не мають достатнього представництва в багатьох багатосторонніх процесах, що не дає їм можливості вирішувати актуальні проблеми.

Як усі малі держави, SIDS особливо залежать від міжнародної співпраці. Про те, наскільки активно малі острівні країни використовують міжнародні інституції та міжнародне право, зокрема, вкотре свідчить юридичний висновок Міжнародного трибуналу з морського права, опублікований за ініціативою Комісії малих острівних країн із питань кліматичних змін і міжнародного права незадовго до конференції SIDS4.

1994 року тонганський і фіджійський письменник та антрополог Епелі Хауофа у своєму есе «Наше море островів», яке досі є важливим документом для регіональної ідентичності в регіоні Тихоокеанських островів, написав, що є велика різниця між тим, чи розглядати держави регіону як розкидані острови у величезному морі, чи як «море островів». В останньому випадку океан розглядається не як те, що розділяє, а як об’єднуючий елемент. Навіть якщо територія багатьох острівних країн є відносно невеликою, то термін SIDS сам по собі є проблематичним. Тому в останні роки з’явився опис «великі океанські держави». Цей термін підкреслює потенціал острівних держав та їхніх переважно великих океанських прилеглих зон. Наприклад, територія Кірібаті може бути меншою за площу Берліна, але вона у вісім разів більша за Німеччину, якщо взяти до уваги морську економічну зону країни.

Не заперечуючи численні виклики, з якими стикаються острівні країни, подібні позитивні наративи важливі, щоб підкреслити їхній потенціал. І дійсно, острови можуть бути ініціаторами міжнародного розвитку, як показав, наприклад, Токелау, який став першою країною в світі, що досягла 100-відсоткового забезпечення відновлюваною енергією більше десяти років тому.

Переклад з німецької Ірини Савюк