Питання ставив Ніколаос Гавалакіс
Так званий лівоцентристський альянс на чолі з колишнім главою держави Руменом Радевим здобув переконливу перемогу на парламентських виборах. Чи є цей результат голосуванням за нього чи скоріше проти нинішньої політичної системи?
По суті, це і те й інше. Румен Радев уже багато років є найпопулярнішим політиком у країні й зміг мобілізувати багатьох виборців завдяки своєму особистому іміджу та чіткій риториці. Водночас результат виборів є вираженням глибокого розчарування в політичній системі загалом.
З 2021 року Болгарія перебуває у справжній «виборчій турбулентності»: вісім дострокових парламентських виборів, нестабільні коаліції та перехідні уряди серйозно підірвали довіру до політики. Причиною цього стали насамперед великі корупційні скандали, що вибухнули після більш ніж десятиліття правління консерваторів.
До того ж у грудні 2025 року відбулися найбільші антиурядові протести за останні десятиліття. Вони були спрямовані не лише проти корупції, а й проти зростання вартості життя та економічної нестабільності. Радеву вдалося політично об’єднати це невдоволення. Завдяки чіткій антикорупційній риториці та обіцянці вийти з політичного застою його альянс у підсумку домігся абсолютної більшості – результату, якого в Болгарії не було майже 30 років.
Болгарія вже багато років вважається країною з високим рівнем корупції, іноді говорять про «захоплення судової системи». Наскільки реально, що Радев зможе щось змінити в цьому плані?
З чисто математичного погляду умови для цього кращі, ніж будь-коли. Для проведення кардинальної реформи судової системи в Болгарії необхідно дві третини голосів у парламенті. Радев міг би досягти цього разом з іншими партіями, зокрема з праволіберальним альянсом «Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія», а також з іншими політичними силами.
З суто математичної точки зору умови для проведення кардинальної реформи судової системи зараз кращі, ніж будь-коли
Ця тема стоїть на порядку денному вже багато років: саме ліберальні реформатори неодноразово намагалися провести зміни, але стикалися з опором укорінених партій ГЕРБ і ДПС, які глибоко вбудовані в державні структури та місцеву владу. Багато хто вважає ці дві партії основними носіями «корупційної моделі» в Болгарії.
Водночас не варто недооцінювати структурні перешкоди. Альянс Радева політично ще дуже молодий і об’єднує досить різнорідних учасників з іноді суперечливими інтересами. Поки що відсутні стабільні структури, особливо на місцевому рівні, де корупція часто глибоко вкоренилася. Тому поки що незрозуміло, чи вдасться дійсно домогтися фундаментальних змін. Цілком можливо, що існуючі корупційні практики просто перерозподіляться на користь нових гравців.
Через ставлення до Росії Радева вже називають «новим Орбаном». Чи варто Болгарії очікувати зовнішньополітичного розвороту, чи ці побоювання перебільшені?
Під час передвиборчої кампанії Радев дійсно відстоював позиції, що відрізняють його від багатьох європейських партнерів. Наприклад, він виступає за відновлення діалогу з Росією, особливо у сфері енергетики, і ставить під сумнів такі ключові ініціативи ЄС, як «Зелений курс». Він також критично ставиться до санкцій.
Після виборів він підкреслив, що прагне до «прагматичних і поважних» відносин з Москвою і вважає співпрацю між ЄС і Росією в принципі необхідною. Водночас він не ставить під сумнів членство Болгарії в ЄС і НАТО. Тому визначення його як «нового Орбана» є не зовсім коректним. Структурно Радев вступає на посаду з чітким антикорупційним мандатом і, таким чином, його скоріше можна порівняти з такими політиками, як Петер Мадяр в Угорщині.
