За допомогою шквалу указів президент США Дональд Трамп спробував уже в перші тижні нового терміну демонтувати міжнародний порядок, який США допомагали створювати після Другої світової війни. Під гаслом «Америка насамперед» його адміністрація вивела Сполучені Штати з Паризької кліматичної угоди, Всесвітньої організації охорони здоров’я та Ради ООН з прав людини. І вона має намір піти ще далі. Наразі проводиться тотальна ревізія участі Америки в усіх багатосторонніх організаціях з метою визначити, чи варто їй там залишатися.

Трамп також має намір перевернути догори дном систему міжнародної торгівлі. Не минуло й двох тижнів після інавгурації, як він оголосив про високі мита: 25 відсотків на імпорт з Канади та Мексики і 10 відсотків на імпорт з Китаю (на додачу до вже чинних митних тарифів). На початку лютого він дав Канаді та Мексиці перепочинок на місяць, він потім дав зрозуміти, що мита все ж таки «буде запроваджено», хоча, мабуть, зі ще одним відтермінуванням на місяць. Трамп також оголосив про введення мита 25 відсотків на весь імпорт сталі та алюмінію і натякнув на підвищення мита на автомобілі, фармацевтичну продукцію та комп’ютерні чіпи. Європа, мабуть, теж незабаром опиниться під його прицілом.

Наслідки торгової війни, яку збирається розв’язати Трамп, можуть бути вкрай серйозними. І річ не тільки у величезних обсягах торгівлі, яку це зачепить. Виробничі ланцюжки сьогодні глибоко інтегровані на міжнародному рівні, забезпечуючи близько 50 відсотків внутрішньорегіональної торгівлі. У багатьох випадках компоненти неодноразово перетинають кордон перед фінальним складанням, тому сплата мита 25 відсотків щоразу, коли деталь переміщується за кордон або звідти, швидко призведе до стрімкого зростання собівартості.

Погляньте на Мексику, яка вже обігнала Китай як найбільшого партнера Америки в торгівлі товарами. Крім збоїв у постачанні мексиканських авокадо (це вже добре відомий приклад), мита негативно вплинуть на її аграрний сектор загалом, який забезпечує 63 відсотки імпорту овочів до США і 47 відсотків імпорту фруктів і горіхів.

Сильного удару буде завдано і по автопрому, а це один із ключових секторів в економіці Мексики: там зайнято понад мільйон осіб, на його частку припадає близько 5 відсотків ВВП. Як показано в новій доповіді S&P Global, Мексика стала головним постачальником імпортних легкових автомобілів у США, випередивши Японію, Південну Корею і Європу. Наприклад, у компанії Nissan на поставки з Мексики припадає 27 відсотків продажів у США, у Honda – майже 13 відсотків, а у Volkswagen – 43 відсотки.

Що робити Мексиці? Коли 2018 року Трамп запроваджував мита проти сусідніх країн, уряд Мексики відповів стратегічно, обравши як мішень продукцію з політично значущих штатів США: він запровадив мита на яблука, бурбон, сир, журавлину, свинину і картоплю. Однак ефект такого підходу є обмеженим, особливо з огляду на величезний розмір економіки у США порівняно із сусідніми країнами.

Проте у Мексики, Канади та Європи є певні важелі. Ахіллесова п’ята Америки – це її олігархія, яка дуже інтернаціоналізована. Йдеться про невелику групу надбагатіїв, чиї статки залежать від доступу до світових ринків. Цією вразливістю може скористатися іноземна влада.

Найефективніший контрзахід простий: обкласти олігархів митами. Доступ іноземних транснаціональних корпорацій і мільярдерів до ринку тієї чи іншої країни має бути обумовлений справедливим оподаткуванням. Щойно Трамп запровадить мита проти Канади та Мексики, цим країнам слід у відповідь обкласти податками американських олігархів. Іншими словами, якщо Tesla хоче продавати автомобілі в Канаді та Мексиці, тоді Ілону Маску – основному акціонеру Tesla – доведеться платити податки в цих юрисдикціях.

Так, ця стратегія відверто екстериторіальна, оскільки вона створює податкові зобов’язання для іноземних гравців в обмін на доступ до місцевих ринків. Але країнам не треба боятися екстериторіальності: для них це буде інструмент підтримки мінімальних стандартів, обмеження нерівності, боротьби з ухиленням від сплати податків, сприяння сталому розвитку.

На відміну від традиційних мит, податок на олігархів націлений на тих, хто отримує найбільші вигоди від глобалізації – на мільярдерів і на корпорації, які вони контролюють. Завдяки цьому змінюється економічний конфлікт: битва ведеться не між країнами (це провокує націоналістичні протиріччя та економічну відплату), а між споживачами та олігархами.

Такий підхід створює благотворне коло. Країни з великими споживчими ринками могли б збирати податки, від яких транснаціональні корпорації ухиляються в інших країнах. Це поступово знизить привабливість податкової конкуренції. Фірмам і приватним особам не буде сенсу переносити діяльність у країни з низькими податками, тому що отримана економія буде нівелюватися зростанням податків у країнах з великими споживчими ринками. Замість «перегонів по низхідній» незабаром почнуться «перегони по висхідній».

Наслідки повернення Трампа в Білий дім викликають тривогу. Але це повернення відкриває і нові можливості. Настав момент для переосмислення міжнародних економічних відносин – спокійного, але радикального. Найкращим варіантом стане створення нової глобальної економічної системи, яка нейтралізує податкову конкуренцію, зменшить нерівність, захистить нашу планету. У цій системі країни-імпортери доб’ються податкової справедливості за межами своїх кордонів, а транснаціональні корпорації та їхні власники-мільярдери виплатять податки, що справедливо мають бути заплачені ними.

Якщо Трамп справді хоче торговельної війни, тоді споживачам у Мексиці, Канаді, Європі та інших країнах треба об’єднатися, щоб Ілон Маск і його колеги-олігархи відчули її ціну.

(с) Project Syndicate 2025