Третього серпня переговірники в ООН відновлять роботу над Рамковою конвенцією про міжнародне податкове співробітництво. Це перша спроба розробити міжнародні правила оподаткування на платформі, де всі країни матимуть рівний голос. Результат переговорів у Нью-Йорку визначить, чи отримає світ нарешті податкову систему, здатну охопити транснаціональні фірми та надбагатих.

Від чинних глобальних податкових правил легко ухилятися. Транснаціональні корпорації можуть вибудовувати – та вибудовують – свою юридичну структуру так, щоб мінімізувати податки у тих юрисдикціях, де вони одержують доходи. І тому Незалежна комісія з реформи міжнародного корпоративного оподаткування (ICRICT), членом якої я є, давно відстоює ідею єдиного оподаткування.

Оцінюючи прибутки транснаціональних фірм на глобальному рівні, цей підхід дозволяє гарантувати, що всі країни, де ці фірми ведуть діяльність, могли пропорційно оподатковувати їхній прибуток. Згідно з дослідженням організації Tax Justice Network, яке готується до публікації, подібні зміни принесуть користь як країнам з низьким, так і країнам з високим рівнем доходу: щорічні податкові надходження в усьому світі, згідно з оцінками, зростуть на суму від $700 млрд до $1 трлн.

1 відсоток найбагатших людей отримали 41 відсоток усіх нових багатств, створених з 2000 року, а найбідніша половина отримала лише 1 відсоток

Переговори розпочнуться в період, коли, згідно з оцінками організації World Inequality Lab, загальний статок 0,001 відсотка найбагатших людей світу (їх приблизно 56 тис. осіб) стане утричі більшим, ніж усе багатство найбіднішої половини людства. За даними комітету експертів, організованого в рамках головування ПАР у «Великої двадцятці» і очолюваного нобелівським лауреатом з економіки Джозефом Стігліцем, 1 відсоток найбагатших людей отримали 41 відсоток усіх нових багатств, створених з 2000 року, а найбідніша половина отримала лише 1,5 відсотка. Подібні тенденції спостерігаються у реакції ринків на війни в Ірані та Україні: нафтові компанії, трейдери на ринку сировини та хедж-фонди скористалися новітніми шоками на стороні пропозиції, щоби заробити величезні прибутки. Це спонукало ICRICT закликати до запровадження податку на наддоходи, що забезпечуються війнами.

Що дозволить досягти конвенція ООН про глобальне оподаткування? По-перше, вона продемонструє, чого може досягти Глобальний Південь, коли він не опускає руки. Підсумковий документ, що з’явився після багаторічних переговорів в ОЕСР («Інклюзивна рамкова програма боротьби з розмиванням податкової бази та виведенням прибутку»), включав лише обмежені, вихолощені реформи. Відмовившись змиритися з таким результатом, Африканський союз у 2022 році домігся ухвалення резолюції Генеральної Асамблеї ООН, яка перенесла розробку податкових правил з ОЕСР до ООН, де переговори очолила «Група 77» (це об’єднання країн, що розвиваються).

Африканський союз і «Група 77» вивчили урок їхнього вікового досвіду: ті, хто не сидить за столом, опиняються в меню. Згідно з оцінками, Африка щорічно втрачає $88,6-90 млрд через незаконні фінансові потоки, значна частина яких пояснюється ухиленням транснаціональних компаній від сплати податків. Податкова конвенція дає шанс розпочати вирішення цієї проблеми.

Серед країн, які найбільше беруть участь у процесі, виділяється Бразилія. Будучи головою «Великої двадцятки» у 2024 році, вона домоглася включення до порядку денного питання щодо запровадження скоординованого мінімального податку (2 відсотки) на багатство мільярдерів. Заяви на світовій арені Бразилія підкріплює конкретними справами всередині країни: вона запровадила мінімальний податок 10 відсотків на найвищі доходи та збільшила податкові надходження до 33,7 відсотка ВВП. Це найвищий показник у регіоні, і він майже відповідає середньому рівню в ОЕСР.

Крім того, Латинська Америка навчилася виступати єдиним фронтом за допомогою Регіональної платформи податкового співробітництва в Латинській Америці та Карибському басейні (PTLAC), організованої спільно Бразилією, Чилі та Колумбією (на той час я був міністром фінансів Колумбії). Від самого початку Бразилія головувала в PTLAC, поки цього року її не змінила Домініканська Республіка, а зараз вона продовжує працювати в рамках цієї платформи, щоб гарантувати присутність регіону «за столом».

Індія також активізувала зусилля. Її Верховний суд нещодавно виніс рішення, яке не схвалює використання транснаціональних компаній маврикійських підставних фірм для ухилення від податкових зобов’язань, а уряд прем’єр-міністра Нарендри Моді сигналізував про намір допомогти розробити нові правила, а не пасивно підкорятися старим. Нарешті, «Група 24» (організація країн, що розвиваються, у Бреттон-Вудських інститутах) також забезпечує країни, що розвиваються, надійним майданчиком для узгодження спільних позицій, що посилить їхній голос на переговорах.

Однак є ще ті, хто опирається і вагається. Більшість європейських країн утрималися під час голосування у Генеральній Асамблеї, коли затверджувався мандат на підготовку податкової конвенції, а багато членів ОЕСР виступають за конвенцію «високого рівня», тобто угоду з високими принципами, але без зобов’язань для будь-кого. Усі значущі зобов’язання пропонується відкласти для майбутніх переговорів.

На думку європейців, Рамкова конвенція ООН змусить країни проводити нові переговори щодо тисяч двосторонніх податкових угод. Але це тактика залякування. У рамках конвенції зобов’язання держав можна сформулювати так, щоб вони діяли разом із уже існуючими угодами. Реальний вибір треба робити між правилами, наповненими змістом, та елегантним, але порожнім текстом, який легітимізує провальну систему.

Переговори, які відновляться у серпні, є єдиним майданчиком, де всі країни можуть спільно переписати правила і де хороші можуть взяти гору над поганими та злими

А тепер, після хорошого та поганого, поговоримо про зле. У 2024 році США проголосували проти мандата на підготовку конвенції, залишили переговори відразу ж після їхнього початку і почали тиснути на інших, вимагаючи, щоб вони також пішли. А з січня «сторонні» рамки, узгоджені в ОЕСР, звільнили Америку від глобального мінімального податку, який її власні переговорники допомагали створювати.

Крім того, США перетворилися на нову податкову гавань Північної та Південної Америки: там зберігаються вже 44 відсотки офшорних багатств Латинської Америки, а чверть цих сум уникає системи автоматичного обміну інформацією. Як зазначає Стігліц, президент США Дональд Трамп відкрито намагається сконцентрувати на території США юрисдикції світу, які зловживають податковим законодавством.

Разом з Америкою виступають країни, які вважають за краще підлещуватися перед президентом США, а не вести переговори спільним регіональним блоком. Ціла низка нових адміністрацій, що прийшли до влади в Латинській Америці, обирали цю позицію, а Аргентина навіть проголосувала проти мандата на підготовку конвенції і залишається за межами PTLAC.

Фінальною метою має стати амбітна конвенція, яка справедливо розподілить податкові повноваження. У цифровому світі нам потрібен амбітний протокол про транскордонні послуги, щоб країни, в яких живуть користувачі та споживачі, могли оподатковувати доходи, що отримуються там. Нам також необхідний загальний доступ до обміну інформацією, взаємопов’язані реєстри активів та бенефіціарних власників, публічна фінансова звітність транснаціональних фірм з розбивкою по країнах, а також координація, що гарантує ефективне оподаткування надбагачів – починаючи з мінімального податку на гігантські статки, який Бразилія вже внесла до порядку денного.

Податкові системи, що підривають рівність, у результаті підривають демократію. Переговори, які відновляться у серпні, є єдиним майданчиком, де всі країни можуть спільно переписати правила і де хороші можуть взяти гору над поганими та злими.

(с) Project Syndicate 2026