Під час виступу в листопаді на саудівсько-американському інвестиційному форумі Ілон Маск описував майбутнє, в якому штучний інтелект (ШІ) та гуманоїдні роботи виконуватимуть майже всю роботу. Гроші, на його думку, майже втратять актуальність. Робота стане «необов’язковою», більше схожою на хобі, подібно до садівництва. Машини покінчать із злиднями, бо кожен отримуватиме від держави «високий універсальний дохід».

Маск – далеко не єдиний титан технологій із такими уявленнями про майбутнє. Деміс Хасабіс з Google DeepMind очікує настання ери «радикального достатку»: штучний інтелект забезпечить неймовірну продуктивність та процвітання, при цьому всі доходи «справедливо» розподілятимуться. Мустафа Сулейман із Microsoft AI виступає за «універсальне базове забезпечення», згідно з яким доступ до потужних ШІ-систем та цифрових послуг стане мало не правом. А Сем Альтман із OpenAI пропонує створити «Американський фонд рівності» (AEF), який обкладатиме великі компанії та приватну землю податком у розмірі 2,5 відсотка на рік, щоб виплачувати всім дорослим громадянам США щорічні дивіденди.

Простіше кажучи, провідні архітектори ШІ не приховують того факту, що вони створюють системи, чиї успіхи у створенні матеріального достатку можуть також знищити значну частину ринку праці. У їхніх уявленнях про майбутнє «джерела колективного багатства» тектимуть настільки рясно, що люди зможуть отримувати «за потребами», а не за кількістю годин, відпрацьованих на фабриці.

Якщо остання ідея звучить знайомо, це тому, що вона належить Карлу Марксу. Невже найвидатніші представники капіталізму є таємними є соціалістами? У певному сенсі – так. Люди, які створюють передові ШІ-системи, надзвичайно щирі у питанні розподілу багатств. Вони визнають, що якщо машини виконуватимуть завдання дешевше, ніж люди, тоді частка праці в національному доході скоротиться. Якщо зарплати зникнуть, людям доведеться якось інакше годувати себе та забезпечувати житлом, а економіці знадобляться нові механізми підтримки купівельної спроможності.

Хоча «високий універсальний дохід» допоможе розподілити прибуток, в руках неймовірно багатих небагатьох залишаться чіпи, моделі та платформи, що генерують цей прибуток

Але погляньте пильніше на пропозиції технолідерів, і ви побачите, як їхня вдавана близькість до соціалізму швидко випаровується. Альтман не пропонує запровадити контроль працівників у OpenAI чи держвласність на інфраструктуру. Він хоче, щоб влада усуспільнювала лише прибутки. Хоча «високий універсальний дохід» допоможе розподілити прибуток, в руках неймовірно багатих небагатьох залишаться чіпи, моделі та платформи, що генерують цей прибуток.

Це не буде соціалізм, яким ми його знаємо. Крихітна еліта володітиме «командними висотами» у сфері ШІ та видаватиме решті чеків або цифрових пайок у тій чи іншій формі. Цих сум буде достатньо, щоб жити, але недостатньо, щоб кинути виклик тим, хто перебуває при владі.

Але є щонайменше три причини для скептицизму.

По-перше, нам кажуть, що щедрі ШІ-дивіденди з’являться, коли приріст продуктивності реалізується повною мірою. Але як свідчить історія, коли багатство та права власності зафіксовано, їхні володарі рідко погоджуються на добровільне скорочення своєї частки. Вже зараз на невелику частку ШІ-компаній і онлайн-платформ припадає гігантська частина глобальної корпоративної вартості.

На момент появи будь-якої серйозної програми розподілу доходів, що фінансується за рахунок ШІ, значна частина цієї вартості буде перетворена на концентровані права власності та династичне багатство. Просити нинішніх ШІ-баронів перебудувати цю структуру в дусі егалітаризму – все одно, що просити власників фабрик вікторіанської доби винайти соціальну державу.

По-друге, навіть якщо якась схема розподілу доходів все ж таки матеріалізується, що буде з переважною більшістю країн, у яких немає передових ШІ-фірм? Якщо робочі місця в цих країнах будуть автоматизовані, але прибуток накопичуватиметься у Каліфорнії, Сіетлі чи Шеньчжені, тоді хто саме фінансуватиме доходи громадян цих країн? Засновники ШІ зберігають дивну мовчанку з цього питання.

По-третє, щомісячні виплати, хоч би якими щедрими вони були, не можуть замінити повноцінне життя. Робота вже давно є одним із головних способів, що дозволяють нам робити внесок у суспільство. Саме так ми доводимо собі та іншим наше значення. Робота надає нашому життю мету, структуру та сенс. Без неї ми ризикуємо перетворитися на суспільство пасивних глядачів – добре нагодованих, які постійно розважаються контентом, що створює ШІ, та обслуговуваних гуманоїдними роботами, однак позбавлених гідності, що створює піклування про інших та відчуття потреби.

Населення, яке матеріально забезпечене, але політично безсиле, навряд чи залишиться вічно покірним

Стипендія може заспокоювати, а може стати приводом до повстання. Населення, яке матеріально забезпечене, але політично безсиле, навряд чи залишиться вічно покірним.

Навіть якщо влада придумає, як забезпечити високий універсальний дохід і гарантувати значну частку суспільства у вигодах, які приносить ШІ, відповіддю на масштабну автоматизацію не може стати просто оподаткування роботів та придбання кожному нової машини Tesla. Дохід є важливим, але важлива також агентність.

Це означає, що влада та громадянське суспільство повинні зберігати контроль над мінливим ШІ-ландшафтом. Правила, обмеження та заходи захисту не можна довірити могутнім архітекторам із приватного сектору. Крім того, значну частину будь-яких майбутніх доходів від ШІ треба буде витрачати на конкретні блага, що стосуються «людської економіки»: догляд за людьми, освіту, мистецтво, місцеву демократію. Метою буде не створення безглуздих робочих місць, а підтримка ідеї, що громадянство спирається на внесок у суспільство.

Нарешті, нам знадобляться глобальні механізми, щоб країни, які не мають передових ШІ-розробників, не перетворилися на побічні збитки. Одним із варіантів міг би стати Міжнародний фонд ШІ-дивідендів, що фінансується за рахунок помірного збору з прибутку найбільших хмарних та ШІ-компаній або з обчислювальних потужностей, що використовуються, при цьому виплати будуть надсилатися країнам, які найбільше постраждали від автоматизації. Така схема буде недосконалою, і її політично важко реалізувати, але принаймні вона дає відповідь на запитання, яке Маск та його колеги ігнорують: хто заплатить усім іншим?

Техногіганти пропонують нам майбутнє із соціалізмом зверху: вони зберігають за собою засоби виробництва, а ми отримуємо допомогу. Наше завдання – просувати демократію знизу. Це означає, що треба вимагати не лише частки в ШІ-богатствах, а й повноважень формувати та контролювати засоби його виробництва.

(с) Project Syndicate 2026