Інтерв’ю провів Ніколаос Гавалакіс

Вже понад тиждень у Судані точаться кровопролитні сутички між армією та Силами швидкого реагування, загинули сотні людей. У чому суть конфлікту?

Спалахнув конфлікт, що давно назрівав, між двома найсильнішими збройними угрупованнями країни – армією під командуванням генерала Абделя Фаттаха аль-Бурхана та воєнізованими формуваннями так званих Сил швидкого реагування (СШР) під командуванням генерала Мухаммада Хамана Дагло на прізвисько Хеметі. У минулому, якщо їхні інтереси збігалися, ці двоє співпрацювали. Наприклад, під час перевороту в жовтні 2021 року вони спільно розпустили тимчасовий військово-цивільний уряд і взяли владу в свої руки. Але вони завжди були конкурентами за військову перевагу, якщо не ворогами. Останніми місяцями в Судані велися переговори про передачу влади цивільному уряду. 5 грудня вже було підписано рамкову угоду. Альянс путчистів погодився на це з огляду на те, що після перевороту міжнародне співтовариство заморозило всі кошти для перехідного уряду, а разом із цим у країні надзвичайно погіршилася економічна та гуманітарна ситуація.

Бойкот цивільних технократів також не дозволив військовим встановити уряд з власної волі. Крім того, серед населення, особливо молоді, спостерігалися запеклі протести. Частиною угоди з цивільною, продемократичною стороною мала стати реформа безпекового сектору, тобто план з формування єдиної національної армії та включення до неї Сил швидкого реагування. Звичайно, це не влаштовувало лідера ополчення Хеметі, оскільки він втратив би командування, вплив і бойову міць. Під час переговорів були різні спірні моменти, зокрема щодо графіка інтеграції (армія хотіла два роки, СШР – десять), а також повноважень командування. Що саме або навіть яка сторона спровокувала бойові дії 15 квітня, залишається до кінця незрозумілим. Тепер здається, що триває боротьба за виживання.

Кілька спроб встановити перемир’я за цей час провалилися. Яка ситуація на місцях сьогодні?

Дві ворогуючі сторони продовжують воювати. Всюди в місті чути свист і удари артилерійських снарядів. Час від часу вони вщухають, але що відбувається, незрозуміло. Крім пропаганди, сторони, що воюють, майже не публікують жодної інформації, яка була б корисна для мирних жителів. Бої точаться здебільшого за центральні об’єкти, такі як аеропорт або військовий штаб, а також за численні табори СШР. Але всі ці місця розташовані в центрі густонаселеного мільйонного міста. Таким чином, автоматично страждає цивільне населення. Воюючі сторони поводяться абсолютно безвідповідально. Під удар потрапляють житлові будинки, лікарні, багато з яких тепер не можуть обслуговувати своїх пацієнтів. Виникли складнощі із забезпеченням продовольством: багато магазинів закриті й не можуть поповнити свої запаси. Відбуваються постійні відключення електрики та водопостачання. І це за температури понад 40 градусів. Після нападів на бази СШР «вибиті» бойовики бігають містом, грабують супермаркети і приватні будинки, щоб запастися їжею і водою. Почався масовий відтік жителів міста.

Наскільки правдивою є інформація про те, що російські найманці з ПВК «Вагнер» розпалюють конфлікт?

Лідер СШР Хеметі має зв’язки з Росією, і є повідомлення, що «вагнерівці» і СШР спільно вивозять із країни видобуте в Судані золото, частина якого, ймовірно, також використовується для фінансування війни в Україні. Але більше занепокоєння наразі викликає те, що регіональні союзники двох супротивників можуть спробувати втрутитися в конфлікт, щоб допомогти «своєму» кандидату перемогти і тим самим посилити власний регіональний вплив. Розташування Судану на Африканському Розі, а також його величезні розміри роблять країну геостратегічно важливою для сусідів. Але чуток багато, тому що багато страхів, а обидва апарати дуже непрозорі. Безперечно, контраргументом тут є те, що охоплені кризою сусідні країни не захочуть ще більших конфліктів поблизу, які можуть перекинутися на етнічно часто взаємопов’язані прикордонні регіони.

Які шанси на якнайшвидше припинення насильства? Чи реалістичне рішення шляхом переговорів?

Обидва генерали перейшли до жорсткої риторики, яка, ймовірно, ускладнить деескалацію без значного успіху на полі бою. Ба більше, обидва генерали не довіряють один одному. Заплановане перемир’я, ймовірно, частково провалилося, тому що обидва припускали, що суперник завдасть удару або скористається паузою для більшої мобілізації. Якщо незабаром стане зрозуміло, що один явно поступається іншому, шанси на переговори, безумовно, зростуть. Поки обидва бачать шанс остаточно усунути «заклятого ворога», ситуація швидше може загостритися.

Що може зробити міжнародна спільнота?

Необхідно негайно зупинити нерозважливу стрілянину в житлових районах і грабежі – зокрема в районах, де розташовані національні та міжнародні організації з надання допомоги, – і забезпечити коридори для виходу цивільного населення з міста або в лікарні. Має бути встановлено надійне перемир’я на регулярній основі. Представники громадянського суспільства знову закликають до санкцій, як і після перевороту. Крім того, міжнародні політики і дипломати також мають дуже уважно стежити за можливим втручанням регіональних сил. Навіть зараз, через тиждень боротьби, вони мають чинити тиск, засуджувати односторонні втручання і наполягати на спільній деескалації.

У більш довгостроковій перспективі Німеччина і весь світ мають продовжувати підтримувати реформаторські та продемократичні сили в Судані. Насамперед багатьом молодим людям вдалося «наблизити» падіння диктатора під час революції 2018 року. Це дає надію на майбутнє. Чи зможе коли-небудь відновитися вже розпочатий політичний діалог навколо цивільного, демократичного уряду, також залежить від того, як довго триватимуть бойові дії та скільки ще мирних жителів буде вбито. Багато землі випалено, багато довіри зруйновано.