Три місяці тому режим Олександра Лукашенка в Білорусі створив новий парламент – в ручному режимі, без опозиції та з завчасно підібраними кандидатами. В той час демократичний рух впустив шанс і не зміг зробити свою «демократичну контрпропозицію». Лише три місяці потому відбулися перші онлайн-вибори в їхній протопарламент – Координаційну раду. Нарешті.

Координаційна рада фактично вступає в свій третій законодавчий період. Її створила 14 серпня 2020 року, в розпал протестів, Світлана Тихановська. Вона мала керувати перехідним процесом. Проте вже за кілька тижнів усі провідні члени Ради опинилися або у в’язниці, або у вимушеній еміграції.

Але Координаційна рада ніколи не здавалася, як і сама Світлана Тихановська. 9 серпня 2022 року вона заснувала Об’єднаний перехідний кабінет – своєрідний тіньовий уряд. Рада сподівалася, що зможе контролювати цей кабінет, який діятиме як демократично обраний протопарламент. Однак у другому законодавчому періоді, з лютого 2023 року, його члени ще призначалися або делегувалися переважно громадськими організаціями.

Втім, перед третім законодавчим періодом, а саме 25-27 травня 2024 року, 80 членів Координаційної ради вперше мали обрати безпосередньо – онлайн. Не всі вважали (і вважають), що це має сенс. Суперечки про організаційний бік виборів тривали занадто довго. В лютому, майже паралельно з виборами, проведеними режимом, було остаточно вирішено застосувати пропорційну систему голосування з одним голосом за одну з політичних сил і квотою в 40 відсотків для жінок.

Голосування за кордоном мало відбуватися через застосунок, а в самій Білорусі – через його вебверсію. Всі дані були захищені децентралізовано за допомогою блокчейну. Але все одно треба було завантажити копії паспортів – це було неминуче. Хоча, серед іншого, були масові DDOS-атаки, про витоки даних поки що нічого не відомо.

Спочатку було затверджено дванадцять політсил і 265 кандидатів загалом. Але пізніше лишилося одинадцять – одну було дискваліфіковано. За підсумками голосування в новій Координаційній раді між вісьмома силами буде розподілено 80 мандатів. Решта три не змогли подолати прохідний бар’єр в 3 відсотки.

Переможцем виборів стала «Команда Латушка і Рух “За свободу”» з 2358 голосами (35,1 відсотка). Згідно з попередніми результатами, альянс отримає 28 з 80 місць у парламенті. Варто зауважити, что телеграм-опитування напередодні виборів прогнозували йому ще кращий результат. Прізвище «Латушко» було найбільш впізнаване в бюлетені. Альянс навіть зміг представити реальну програму з дев’яти пунктів.

Зараз головні теми на порядку денному – візовий режим і прикордонний рух

Цікаво, що Павло Латушко вже одного разу в лютому 2023 року покидав Координаційну раду на знак протесту, оскільки, на його думку, більша частина Ради виступала за початок діалогу з Лукашенком. Бувши заступником голови тимчасового уряду, Латушко говорив про загрозу «розколу демократичного руху». Тепер він, подейкують, хоче створити власну Раду як альтернативний центр влади. Втім, в своїй першій заяві після перемоги на виборах він демонстративно присягався прагнути до єдності. З 2358 голосами за спиною незручно закликати до палацових переворотів. Зараз головні теми на порядку денному – візовий режим і прикордонний рух.

Імовірно, альянс Латушка співпрацюватиме з «Блоком Прокоп’єва-Єгорова», який з 15,6 відсотка голосів матиме 13 місць. Цей блок виступає за спадкоємність у Координаційній раді. В плані програми він більшою мірою, ніж Латушко, належить до категорії «поміркованих прагматиків». Його члени хочуть оптимізувати демократичні сили й зробити їх менш залежними від міжнародних донорів.

На третьому місці з 9,2 відсотка голосів (вісім мандатів) і на сьомому місці з 6,4 відсотка голосів (шість мандатів) – «Незалежні білоруси» і «Свобода», дві сили, які допускають збройну боротьбу за владу в Білорусі. Це здається сумнівним не тільки мені: формування білоруської визвольної армії, до якого закликає «Свобода», зараз є абсолютно нереальним. Але наявність таких сил свідчить про радикалізацію частини білорусів у вигнанні.

Те, що «Європейський вибір», близький до Тихановської, посів четверте місце, отримавши лише вісім мандатів (дев’ять відсотків голосів), дозволяє припустити, що йому бракує амбітності. Головною метою цієї сили, ймовірно, було не допустити абсолютної більшості для Латушка й просто отримати місця. Низька явка виборців утверджує першість Тихановської, але шкодить демократичному руху загалом. В цьому сенсі вибори для штабу Тихановської були важкими. Більшість заяв звучали нерішуче.

З-поміж трьох інших сил, представлених в Раді, варто окремо згадати поміркований «Молодіжний наступ» (8,9 відсотка, вісім місць), який, на відміну від більшості їхніх конкурентів, виступає за звільнення політв’язнів шляхом кулуарної дипломатії, а не посилення санкцій.

Терор працює

Загалом у виборах взяли участь лише 6723 громадян. Якби вибори відбулися в 2020 році, їх, імовірно, були б мільйони. Це, вочевидь, не зупинило б репресії з боку підтримуваного Кремлем режиму. Але запитання «Чи справді це було необхідно, беручи до уваги відсутність простору для маневру у демократичного руху?» небезпідставне.

Особливо зважаючи на ризики для тих, хто взяв участь у голосуванні. Навіть для виборців з діаспори, які мають родичів в Білорусі, ці вибори були своєрідною білоруською рулеткою: «Чи справді я хочу ризикувати, що КДБ перехопить мої дані? І чи варто це робити, якщо я навіть не знаю, чого може досягти Координаційна рада?»

Страх був головною причиною ганебно низької явки виборців, хоча, безперечно, не єдиною

Міністерство внутрішніх справ віднесло Координаційну раду до «екстремістів» ще в січні 2023 року. Відтоді неодноразово відбувались обшуки, арешти та «заочне судочинство». Звісно, це теж відлякує потенційних виборців, особливо після того, як усі політсили, що взяли участь у виборах, було також тавровано як екстремістські. Тим, хто проголосує за екстремістів, теж загрожує в’язниця. На додачу до всього за тиждень до виборів було відкрито 257 кримінальних проваджень проти кандидатів з усіх сил. Страх був головною причиною ганебно низької явки виборців, хоча, безперечно, не єдиною.

Цей законодавчий період – останній шанс

Європарламент визнав Координаційну раду представницьким органом білоруського народу. Тепер ми маємо кількісне підтвердження того, що й так знали: це маячня, яка не має нічого спільного з реальністю. Не представлена навіть європейська діаспора. За оцінками, явка виборців там становить близько 3 відсотків. А якщо взяти загальну кількість білорусів, які мають право голосу, то навіть менше 0,1 відсотка.

Я не можу уявити собі сценарій президентських виборів 2025 року, в якому пересічні білоруси мали б мотивацію знову виступити проти режиму. І якщо Лукашенка буде успішно переобрано, постане питання легітимності вже іншої особи, а саме Світлани Тихановської.

Втім, є й проблиски надії. Перед виборами відбувалися жваві публічні дискусії на такі теми, як передача влади, повернення міжнародної уваги та звільнення політичних в’язнів. І навіть з 6723 голосами цей демократичний експеримент все одно був альтернативою контрольованим режимом парламентським і місцевим виборам в лютому. Навряд чи будь-якому руху у вигнанні вдавалося щось подібне. Технічно багато що вийшло добре. І якщо нова Координаційна рада з ентузіазмом збереться на перше засідання 15 червня, але не буде переоцінювати себе, – хтозна, де ми будемо через два роки. Найвірогідніше, це останній шанс. 

Насамкінець варто підкреслити чотири речі. По-перше, Координаційна рада не є парламентом, оскільки не може ініціювати законопроєкти. По-друге, вибори самі по собі навряд чи раптово зроблять ставлення до резолюцій Ради (більш) серйозним. Важливі їхні зміст та суть. По-третє, потрібні невеликі кроки і досяжні цілі. Ну і нарешті, я був би приємно здивований, якби вдалося швидко встановити здоровий баланс між конкуренцією і кворумом. Не слід забувати, що білоруси мають невеликий досвід життя в умовах демократії.

Переклад з німецької Дар’ї Прусенко